ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року липня 30 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:
Головуючим –
з участю особи, яка подала скаргу,
Румянцевим П. О.,
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.06.2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою вона, –
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка обіймає посаду службовця місцевого самоврядування шостої категорії з присвоєнням 13 рангу, перебуваючи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, одружена, виховує двох малолітніх дітей, мешкає АДРЕСА_1, –
піддана адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією» у виді штрафу в сумі 260 гривень, –
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 визнана винною у тому, що, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу земельно-ринкових відносин виконавчого комітету Павлоградської міської ради, 25.02.2010, заповнюючи декларацію про доходи, зобов’язання фінансового характеру та майновий стан за 2009 рік за формою № 001-ДС, у рядку 1.5 розділу ІІ умисно не зазначила отриману її чоловіком, ОСОБА_3, виручку від підприємницької діяльності протягом 2009 року в сумі 71 428 гривень, не точно визначивши загальну суму сукупного доходу в рядку 1 розділу ІІ, чим подала неповні відомості про отримані доходи членами сім’ї, порушивши вимоги фінансового контролю.
Апелюючи, ОСОБА_2, заперечуючи вчинення нею проступку, посилається на недоведеність факту умисного заниження суми доходів свого чоловіка, який суддя вважала встановленим, оскільки з чоловіком вони припинили сімейні відносини, і він проживає окремо в м. Дніпропетровську та лише вихідними відвідує дітей, а в декларацію внесла суму доходу чоловіка з його слів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доводи ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи та перевіривши в межах апеляційної скарги законність і обґрунтованість постанови судді, дійшов висновку про необхідність її перегляду, виходячи з наступного.
За ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією» адміністративним проступком є умисне порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов'язання фінансового характеру), які за відсилочною нормою ст. 6 цього Закону визначаються згідно з ст. 13 Закону України «Про державну службу» та полягають у щорічному наданні декларації за встановленою формою у порядку та строки, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 за № 641.
Згідно з наказом Мінфіну України № 175 від 09.04.2001 у рядку 1.5 розділу ІІ декларації форми № 001-ДС повідомляється про оподатковуваний дохід від здійснення підприємницької і незалежної професійної діяльності.
Про свій майновий стан та доходи за минулий рік щорічно усі громадяни зобов’язані за ст. 67 Конституції України подати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації у порядку, встановленому законом. До конфіденційної інформації за ст. 30 ч.ч. 2, 5 Закону України «Про інформацію» відноситься й інформація про доходи особи, що підтверджує і постанова Кабінету Міністрів України від 11.08.1995 за № 641.
З огляду на конституційне право громадян на повагу приватного життя (за ст. 32 Конституції), що передбачає обмежений доступ до конфіденційної інформації, на принцип рівності прав за ст. 22 Конституції та обов’язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей за ст. 68 Конституції, особа зобов’язана надавати інформацію про доходи лише державі і у випадку встановленому ст. 67 Конституції, а в усіх інших випадках таке абсолютне право, що вимагає невтручання від будь-якого суб’єкта, в тому числі і від члена сім’ї, може бути обмежено виключно за рішенням суду на підставах, визначених ст. 32 ч. 2 Конституції.
Отже не відповідало б принципу верховенства права покладання на службовця органу місцевого самоврядування, зокрема, обов’язку домагатися від члена своєї сім’ї такої інформації задля дотримання умов проходження публічної служби, а тому в цьому сенсі обов’язок службовця подавати відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо членів своєї сім'ї (відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну службу») має розумітися, як обов’язок надати ту інформацію щодо якої отримано згоду члена сім’ї, а отже відповідальність за повноту та достовірність таких відомостей службовець жодним чином нести не може, якщо тільки він з власною метою умисно не спотворив отриману інформацію.
Досліджена в судовому засіданні апеляційним судом довідка підтверджує місце роботи ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську з 20.08.2009, у зв’язку з чим останньому надане службове житло на Набережній Перемоги, 58/210. Проте, за відсутності ухваленого відповідно до ст. 119 СК України рішення суду про встановлення режиму окремого проживання подружжя така довідка не може бути достатньою для підтвердження припинення сім’ї за визначенням ст. 3 СК України. Разом з цим ніщо у цій справі не спростовує твердження ОСОБА_2 про виникнення неприязних стосунків з її подружжям та про спілкування з ним лише заради виховання малолітніх дітей, одному з яких одинадцять місяців від народження.
Водночас, така довідка сукупно з податковим розрахунком сум доходу за четвертий квартал 2009 року за формою № 1ДФ ( а.с. 15 ) ставить під серйозний сумнів обізнаність ОСОБА_2 з підприємницькою діяльністю свого чоловіка, обсягом його обігових коштів, а також опосередковано вказує на внесення нею запису в рядок 1 розділу ІІ декларації форми № 001-ДС про загальну суму сукупного доходу зі слів свого чоловіка про суму нарахованого ним самим доходу від підприємницької діяльності, яка є об’єктом оподаткування.
За таких обставин зібрані докази у справі не вказують на джерело обізнаності особи, яка притягається до відповідальності, щодо доходів свого подружжя, а факт здавання чоловіком фінансової звітності до податкової інспекції у м. Павлограді жодним чином не свідчить про здійснення ним підприємницької діяльності і отримання від неї доходів саме у м. Павлограді. Докази про ведення подружжям спільного господарства таким чином, аби давати уявлення дружині про дійсний рівень достатку чоловіка, у справі також не зібрані, а свідчення сусідів недостатні для спростування заперечень ОСОБА_2 про епізодичні відвідування чоловіком дітей у неробочі дні. Звідси в апеляційного суду залишаються серйозні сумніви в істинності висновку про умисел особи на спотворення отриманої від чоловіка інформації про доходи з метою їх заниження, докази з приводу чого містять викривлені та хибні дані, які суддя оцінив в порушенням ст.ст. 245, 252 КУпАП за особистісного не вмотивованого достатнім фактичним матеріалом розсуду, поклавши їх разом з припущеннями в основу своїх висновків.
Таким чином, відсутні суб’єктивні ознаки складу порушення вимог фінансового контролю, що виключає склад проступку за ч. 1 ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією», на підставі чого апеляційний суд згідно з п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП постановляє скасувати необґрунтовану постанову судді із закриттям справи провадженням.
Керуючись ст.ст. 7, 247, 252, 294 КУпАП, судова палата, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовільнити.
Постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.06.2010 про накладення адміністративного стягнення скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч. 1 ст. 9 Закону України «Про боротьбу з корупцією» закрити через відсутність складу проступку – за п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.
Суддя апеляційного суду