Справа №22ц-6040/10                                                                   Головуючий в I інстанції – Рибакова В.В.

 Категорія 57                                                                                                  Доповідач – Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    09 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Приходченко А.П.

            суддів                -  Демченко Е.Л., Волошина М.П.

            при секретарі   -  Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області на постанову  Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2009 року за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради  про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди  , -

    ВСТАНОВИЛА:

    У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди , обґрунтовуючи свій позов тим, що через бездіяльність відповідача вона отримувала протягом  2007 р. –  2008 р. щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в значно меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.

      Постановою Нікопольського міськрайонного суду від 16 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради в частині не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі передбаченому ч.1 ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» з урахуванням фактично отриманої допомоги за вказаний період.

          Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради нарахувати та сплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років у відповідності до згідно ч.1 ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09.07.2007 року по31.12.2007 року з урахуванням фактично отриманої допомоги за вказаний період.

          В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставлять питання про скасування постанови суду та прийняття нового рішення по справі, яким відмовити позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі.

Відповідно до ст. 304-1 ЦПК України апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами без виклику сторін, які беруть участь у справі.

 Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає  апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, і у зв’язку з цим перебуває  на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення до досягнення дитиною трирічного віку.

Згідно ч.1 ст.15 вищезазначеного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 14 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено на 2007 рік та правовідносини врегульовані абзацом 3 ч.2 ст.56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому КМ України.  

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007(справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 ст.71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №2811-ХII щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

    Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

             Статтею 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений з 01 квітня 2007 року у розмірі 463, 00 грн., з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470 грн.

    Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснював позивачці з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р. у розмірах значно менших, ніж встановлено ст.62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік».

    Відтак суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність здійснення перерахунку допомоги за цей час.

    Виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році врегульовані Законом України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».

    Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» було викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень», а п.3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» цього Закону було викладено у такій редакції: «3. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 %, з 1 січня 2009 року – 75%, з 1 січня 201- року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не були визнані неконституційними, тому протягом 2008 р. відповідачем проводилися виплати допомоги у розмірі визначеному законом і вимоги позивачки про перерахунок допомоги за 2008 рік задоволенню не підлягають.

    Не заслуговує на увагу посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що рішення Конституційного Суду України не може бути реалізоване через відсутність додаткового фінансування на допомогу по догляду за дитиною, оскільки зазначені обставини не є перешкодою для відновлення порушених прав позивачки на підставі чинного законодавства.

    Не можуть бути підставою для скасування постанови суду також і посилання на пропуск позивачкою строку звернення з позовом до суду, оскільки суд з врахуванням положень ст.ст. 99,100 КАС України правомірно прийшов до висновку про необхідність поновлення порушених прав позивачки.

    Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування постанови суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому постанова суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – відхиленню.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

            Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нікопольської міської ради Дніпропетровської області  відхилити.

 Постанову Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та є остаточною і касаційному  оскарженню не підлягає.

Судді