Справа № 22ц-4600/2010                    Головуючий у І інстанції Слюсар Л.П.

Категорія  37                                          Доповідач Приходченко А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    02 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             – Лаченкової О.В., Волошина М.П.

                       при секретарі –  Керімовій Л.К.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Індустріального районного суду м.  Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року за позовною  заявою  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування,

встановила:

    У квітні 2009 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила усунути відповідача від спадкування і визнати її єдиним спадкоємцем. В обґрунтування посилалася на те, що відповідач є її рідним братом. Їх батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Спадкове майно складається з ? частини квартири АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,173 га в с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, двох грошових вкладів у ПАТ КБ «ПриватБанк». З 2006 р. мати хворіла, перебувала на обліку в онкологічному диспансері. З липня 2008 р. її стан погіршився, вона потребувала стороннього догляду, допомоги, піклування значним витрат на лікування. Все необхідне надавала матері вона, позивачка. Відповідач матір не доглядав, матеріальної допомоги не надавав, навпаки, він не працює , вживає наркотики, проживав за рахунок коштів матері, притягувався до кримінальної відповідальності.

    Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2009 р. позовні вимоги задоволено, усунено від права на спадкування за законом ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 р., визнано ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем за законом на все спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3.

    В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом не встановлено факту свідомого невиконання ним обов’язку щодо надання матері допомоги, судом прийняті до уваги лише пояснення свідків зі сторони позивачки.

    Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Встановлено, що ОСОБА_3 доводилася матір’ю позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1

    Відповідно до довідки КЖЕП № 26 від 05.03.2009 р. на день смерті спадкодавця були зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську разом з матір’ю ОСОБА_3 також і позивачка ОСОБА_2, і відповідач ОСОБА_1

    Згідно з довідкою КЗ «Обласний клінічний онкологічний диспансер» від 20.07.2009 р. ОСОБА_3 знаходилася на обліку з 11.04.2006 р., а відповідно до довідки шостої клінічної лікарні від 06.05.2009 р. вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 20.12.2008 р. по 31.12.2008 р. Померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

    Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з доведеності факту перебування спадкодавця ОСОБА_3 в безпорадному стані через хворобу, доведеності факту догляду за нею позивачкою та доведеності факту ненадання допомоги і ухиляння від надання допомоги відповідачем ОСОБА_1

    Погодитися з такими висновками у повному обсязі не можна з наступних підстав.

    Відповідно до ч.3 ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування за законом повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

    Згідно з ч.5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

    Виходячи зі змісту зазначених норм закону, суд повинен установити факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, який полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто встановити умисну форму вини.

З матеріалів справи вбачається, що допитані судом свідки як зі сторони позивачки, так і сторони відповідача не вказали на конкретні факти свідомого ухилення відповідача від виконання свого обов’язку по наданню підтримки та догляду за хворою матір’ю.            Ненадання відповідачем матеріальної допомоги матері у такому обсязі як надавала цю допомогу позивачка у зв’язку з відсутністю у нього матеріальних можливостей, не може бути сприйнято як свідоме уникнення від виконання обов’язків по догляду за тяжко хворою матір’ю. Посилання позивачки на те, що тривалий час відповідач вживає наркотики, не працює, на особисті потреби використовував кошти матері також не можуть бути підставою для застосування положень  ч.5 ст.1224 ЦК України, оскільки не свідчить про ухилення  від надання допомоги матері.

    Зазначені обставини судом першої інстанції не були враховані, судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.1224 ЦК України, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309  ЦПК України, колегія суддів

                                                                        вирішила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

      Рішення Ленінського районного суду м.  Дніпропетровська від 20 жовтня 2009 року скасувати.

    Відмовити ОСОБА_2 у задоволення позову до ОСОБА_1, третя особа - шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді