У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

        Справа № 22ц-4242/10                                                                                       Головуючий 1 інстанції – Мельниченко.С.П.

        Категорія   41                                                                              Доповідач – Максюта Ж.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

     26 липня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого –  Приходченко А.П.

суддів – Максюти Ж.І., Лаченкова О.В.

при секретарі – Лещинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційніі скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2  

на  рішення   Новомосковського міськрайонного суду   Дніпропетровської області  від   10 березня 2010 року

по цивільній справі  за позовом  ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистою приватною власністю  та захист права власності, шляхом припинення права користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И Л А:

         Рішенням  Новомосковського міськрайонного суду   Дніпропетровської області  від   10 березня 2010 року відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частину квартири.

         Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю  та захист права власності, шляхом припинення права користування квартирою та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково.

         Визнано квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_2.

         В іншій частині позовних ОСОБА_2 відмовлено.

         Вирішено питання про розподіл судових витрат.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки суду не відповідають  обставинам справи просила рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2  посилаючи на неправильне застосування судом норм матеріального права просив рішення суду змінити частково,   припинити право користування квартирою АДРЕСА_1 у місті Ново московську ОСОБА_1 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_4, та зняти їх з реєстрації за вказаною адресою.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційних скарг.

З’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши  доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги  ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 встановив,  що  сторони по справі  знаходились у зареєстрованому шлюбі з 16.07.2005 року по  07.11. 2008 році.

         Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі договору купівлі –продажу від  14.01.2003 року позивачу ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 (а.с. 47)

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та її  малолітній син ОСОБА_4, а після народження другої дитини ОСОБА_3  зареєструвались та проживали в квартирі АДРЕСА_2 в місті Дніпропетровську (а.с.5,60)

В подальшому, з метою поліпшення житлових умов, сторони прийняли рішення про продаж вказаної квартири та покупки іншої в місті Новомосковську.

11.05.2006 року між ТОВ «Днепрострой» та ОСОБА_2 було укладено інвестиційний контракт (а.с.55) згідно п.4.2 якого було передбачено обов’язок ОСОБА_2 протягом двох днів з дня підписання Контракту сплатити ТОВ «Днепрострой» грошові кошти у розмірі 100% будівельної площі квартири, а саме 88020 грн.

05.06.2006 року Виконкомом Новомосковської міської ради було видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, та зареєстроване право власності ОСОБА_2 на неї в КП НМБТІ (а.с.10-11)

02.08.2006 року ОСОБА_2 продав за 159075 гривен, належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 (а.с.26) , а 17.08.2006 року ОСОБА_2 отримав у ТОВ «Днепрострой» рахунок-фактуру для сплати вартості квартири АДРЕСА_1 в місті Ново московську(а.с27) і того ж дня сплатив повну вартість вказаної квартири(а.с.29)

 Сторони по справі були зареєстровані у вказаній квартирі.

 Виходячи з наведеного, суд дійшов правильного висновку,  що вказана квартира придбана ОСОБА_2 за його особисті кошти, виручені від  продажу іншої квартири АДРЕСА_2 ,   яка належала йому на праві особистої приватної власності, оскільки була придбана до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1

Відповідачка  ОСОБА_1 зазначені обставини не спростувала, та не довела суду належними доказами, що спірна квартира була придбана ними за спільні кошти.

Суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 в задоволені його позовних вимог, щодо захисту права власності, шляхом припинення права користування спірною квартирою відповідачки та її малолітнього  сина ОСОБА_4 та зобов’язання зняти їх з реєстрації за вказаною адресою, на підставі ст.ст.116,150,156,157 ЖК України, та ч.1 ст.405 ЦК України, оскільки як встановлено в судовому засіданні позивач, як власник квартири дав згоду на вселення та реєстрацію  відповідачки з малолітніми дітьми ОСОБА_3. та ОСОБА_4, а тому вони правомірно набули права користування спірною квартирою і після  припинення шлюбних відносин, остання  з дітьми, на підставі ч.4 ст.156 ЖК України має право користування спірною квартирою, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині є безпідставними.

         Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1  про те що  її колишній чоловік  не довів суду допустимими  доказами що гроші на покупку спірної квартири були  його особистою власністю,  є безпідставним та спростовується викладеними в рішенні обставинами справи щодо  покупки та продажу квартир.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному  та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перевіривши справу в повному об’ємі, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційних скаргах доводів.

         Керуючись ст.ст.303,308,317 ЦПК України, колегія суддів, -

                                              У Х В А Л И Л А:

          Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2   -  відхилити.

         Рішення  Новомосковського міськрайонного суду   Дніпропетровської області  від   10 березня 2010 року – залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

Судді: