Справа №22ц-3886/10                                                                   Головуючий в I інстанції – Багбая Є.Д.

 Категорія 57                                                                                                  Доповідач – Приходченко А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    09 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  Приходченко А.П.

            суддів                -  Демченко Е.Л., Волошина М.П.

            при секретарі   -  Грало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову  Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року по справі за позовом  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська

про визнання протиправною бездіяльність, перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення суми боргу, -

    ВСТАНОВИЛА:

    У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання протиправною бездіяльність, перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення суми боргу, обґрунтовуючи свій позов тим, що через бездіяльність відповідача вона отримувала протягом  2007 року щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в значно меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.

            Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 березня 2010 року відмовлено у  задоволенні позовних вимог.        

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нового рішення по справі, яким задовольнити  її позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 304-1 ЦПК України апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами без виклику сторін, які беруть участь у справі.

          Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

          Судом першої інстанції встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, і у зв’язку з цим перебуває  на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення до досягнення дитиною трирічного віку.

            Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду за захистом своїх інтересів без поважних причин.

            Повність погодитись з таким висновком не можна з наступник підстав.

            Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

            Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. Разом з тим, частиною 2 цієї статті встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

            У позовній заяві позивачка зазначає, що про порушення своїх прав дізналася з листа Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська № 354/01-21 від 29.01.2010 року.

             Зважаючи на це, колегія суддів вважає необхідним відповідно до ч.2 ст.100 КАС України поновити  права позивачці, щодо задоволення вимог про перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

            Згідно ч.1 ст.15 вищезазначеного Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 14 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено на 2007 рік та правовідносини врегульовані абзацом 3 ч.2 ст.56 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому КМ України.  

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007(справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційним положення пункту 14 ст.71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини першої ст.15 та п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №2811-ХII щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

    Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

             Статтею 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений з 01 квітня 2007 року у розмірі 463, 00 грн., з 01 жовтня 2007 року у розмірі 470 грн.

    Як вбачається з матеріалів справи, відповідач допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснював позивачці з 09.07. 2007 року по 31.12.2007 р. у розмірах значно менших, ніж встановлено ст.62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік». Тому за цей період позовні вимоги слід задовольнити.

            Разом з тим, позивачка у позовній заяві зазначає конкретну суму, яка на її думку підлягає донарахуванню. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки повноваження щодо нарахування та виплати конкретних сум допомоги Законом покладено на відповідні УПСЗН, судам надано право лише зобов’язати здійснити відповідні перерахунки за певний час у разі доведеності позовних вимог.

            За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської області від 02 березня 2010 року скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська щодо відмови у перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі відповідно ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська перерахувати та виплати на користь ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі відповідно ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням фактично отриманої допомоги за вказаний період.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточним і касаційному  оскарженню не підлягає.

Судді