Справа №22ц-21386/10 Головуючий в 1 інстанції – Грищенко Н.М.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
03 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що працюючи тривалий час у відповідача у шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 26.03.2008 року йому було первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.
Згідно заяви позивача ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11.03.2010 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Тому позивач просив суд стягнути з ВАТ «Суха Балка» 125000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Суха Балка» на користь позивача 14 000грн. та судові витрати на користь держави.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Суха Балка» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно послався на положення ст..ст.153,173,237-1 КЗпП України, оскільки правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом – Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», судом не встановлено, що належним відповідачем по справі є Відділення Фонду, на який з 01.04.2001 року покладений обов’язок відшкодування потерпілим шкоди, а не ВАТ «Суха Балка», судом не встановлений факт вини підприємства у виникненні захворювання у позивача, не встановлено факт заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди необґрунтований.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Суха Балка» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1982 року по 2008 рік працював підземним крипільщиком та електрослюсарем з ремонту обладнання на шахті імені «Фрунзе» у відповідача ВАТ «Суха Балка».
Актом №22 розслідування професійного захворювання від 19.03.2008 року, встановлена причина професійних захворювань позивача– робота впродовж 15 років 4 місяців в умовах пилу, вміст якого перебільшував нормативні значення, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці» \а.с.14-15\.
Висновком МСЕК від 26.03.2008 року первинно ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 20 % безстроково.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової)
покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачу було встановлено професійне захворювання, що також підтверджено актом № 22 розслідування професійного захворювання від 19.03.2008 року (а.с.14-15), яким встановлено, що причиною професійних захворювань ОСОБА_1 є тривалий стаж роботи (15р.4 місяця) в умовах пилу, вміст якого перебільшував нормативні значення, які виникли в результаті порушення керівництвом шахти імені «Фрунзе» ВАТ «Суха Балка», де працював позивач, ст. 153 КЗпП України і ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якою передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності позивачу було встановлено 26.03.2008 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 19-20), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, тому суд першої інстанції обґрунтовано в рішенні послався на ст. 237-1 КЗпП України і Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008р. № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), в якому зазначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Суха Балка» про відсутність вини підприємства у заподіянні ОСОБА_1 моральної шкоди в результаті отриманих ним професійних захворювань є безпідставними.
Крім того, доводи відповідача в апеляційній скарзі про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності позивачу було встановлено 26.03.2008 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 19-20), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди саме з підприємства.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач неодноразово знаходився на лікуванні в медичних закладах, йому рекомендовано спостереження у терапевта,окуліста; порушено звичний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Посилання відповідача в апеляційні скарзі на те, що суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги вимоги ст..233 КЗпП України щодо застосування судом тримісячного строку звернення позивача до суду з позовом про стягнення моральної шкоди спростовуються висновками суду. Оскільки, суд в рішенні об*єктивно вказав на поважність причини пропуску такого строку, що підтверджується матеріалами справи.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст..ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Суха Балка»- відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: