Справа №22ц-21277/2010 Головуючий в 1 інстанції - Вікторович Н.Ю.
Категорія 57 ( 1 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
«03» серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі : Бондаренко І.В.
Розгляд справи здійснювався згідно вимог ч.2 ст. 197, ст. 304-1 ЦПК України без фіксації судового засідання і виклику осіб, які беруть участь у справі.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інлулецької районної у місті Кривому Розі ради (надалі – УПСЗН ) про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії і на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. (надалі – Закон) УПСЗН повинно виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплат.
13 квітня 2007 року йому виплачена вищевказана допомога за 2007 рік у сумі 100грн., 11.11.2008р. виплачена допомога за 2008 рік – у розмірі 100грн., 09.06.2009р. виплачена допомога за 2009 рік в сумі 100грн.
Вказуючи на те, що відповідач у період 2007, 2008, 2009 років виплачував йому допомогу на оздоровлення не в повному обсязі, просив суд поновити строк звернення до суду, визнати протиправними дії УПСЗН стосовно відмови від 22.09.2009р. виплатити одноразову допомогу на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки у розмірі передбаченому ст. 48 Закону і стягнути з УПСЗН на його користь недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки у розмірі 7650грн.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду; визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інлулецької районної у місті Кривому Розі ради щодо не донарахування та не виплати ОСОБА_1 разової допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інлулецької районної у місті Кривому Розі ради донарахувати відповідно до ст. 48 Закону Укераїни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 2625грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за 2008 рік та забезпечити виплату цих коштів.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інлулецької районної у місті Кривому Розі ради донарахувати відповідно до ст. 48 Закону Укераїни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 3025грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії за 2009 рік та забезпечити виплату цих коштів.
В решті задоволення позовних вимог – відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду від 10.02.2010р. та прийняття нової постанови у зв’язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд не взяв до уваги, що УПСЗН не може бути відповідачем по справі, оскільки є розпорядником коштів другого рівня і тому його можливо залучити по справі як третю особу, оскільки кошти за відповідними програмами надходять на рахунок головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації з Мінпраці України, а потім головне управління розподіляє фінансування по управлінням міст та районі.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що постановою КМУ від 12.05.2005р. за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено розмір компенсації в сумі 100грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає - відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 (а.с. 10). Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у м. Кривому Розі ради. На підставі постанови КМУ від 12.07.2005р. за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням Законів України «Про державний бюджет України на 2007, 2008 роки» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ОСОБА_1 виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 100грн.
Відповідно до абз. 7 ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач, як громадянин, який евакуйований із зони відчуження у 1986 році (2 категорія) має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.7 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання дій відповідача щодо не донарахування та невиплати позивачу сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 і 2009 роки, суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 48 Закону дійшов обґрунтованого висновку про те, що розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення має здійснювати виходячи із розміру, визначеного цим Законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення 14.04.2007 року, тобто до ухвалення рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007р., вірно визначив, що підстави для визнання дій відповідача протиправними за 2007 рік відсутні.
В цій частині постанова суду відповідачем не оскаржується.
У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.
Щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік, виплачена ОСОБА_1 11.11.2008р., тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 і тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що дії УПСЗН виконкому Інгулецької районної у місті ради щодо не донарахування та не виплати позивачу разової допомоги на оздоровлення за 2008 рік є неправомірними.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до відповіді № 3349 від 22.09.2009 року, наданої відповідачем (а.с. 6), щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2008 рік – 11.11.2008р, за 2009 рік – 09.06.2009 року в сумі по 100 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2008 рік становила 545грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, з урахуванням здійснених виплат, становить : 545грн. х 5 -100 = 2625грн.
Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 625 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 625грн. х 5 – 100 грн. = 3025 грн.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 100 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ч.2 ст. 197, ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інлулецької районної у місті Кривому Розі ради – відхилити.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2010 року – залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: