Справа № 22ц-21198/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 57 (І) Ткаченко С.В.
Доповідач - Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
20 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про визнання дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії та стягнути недоплачену суму, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (надалі – УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу) про поновлення процесуального строку звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов’язання провести перерахунок пенсії та стягнути заборгованість по виплаті пенсії, посилаючись на те, що йому, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду 1-ї групи, не проводився перерахунок пенсії, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Уточнивши свої вимоги, просив суд визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню йому державної (основної) та додаткової пенсій в період з 01.01.2005 року по 31.12.2009 року, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок її розміру та стягнути на його користь різницю між нарахованими та фактично сплаченими державною та додатковою пенсіями в загальному розмірі 175512 грн. 24 коп.
Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Поновлено строк оскарження дій посадових осіб УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу щодо відмови провести ОСОБА_2 перерахунок основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2005 року по 15.01.2009 року, визнано неправомірними дій УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу щодо відмови провести ОСОБА_2 перерахунок основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2005 року по 15.01.2009 року.
Зобов’язано УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, починаючи з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року перерахунок державної та додаткової пенсій, передбаченими ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до розміру прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі «Про державний бюджет України» на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу на користь Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про часткове скасування постанови суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та про стягнення з відповідача різниці між нарахованими та фактично сплаченими державною та додатковою пенсіями у розмірі 162719 грн. 71 коп.; вважає, що судом неправомірно не застосовані положення ст. 162 КАС України.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Вважає, що судом не враховано пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом, помилково застосовано до спірних правовідносин показник мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відсутність у відповідача бюджетних асигнувань для виплати пенсії .
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу підлягають відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС.
З 17.04.2003 року ОСОБА_2 є інвалідом 1-ї групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, які виплачуються йому УПФУ в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, починаючи з 01.01.2005 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з факту порушення відповідачем вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обчисленні на користь позивача розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, й нарахування останніх в розмірі меншому ніж передбаченому діючим Законом в період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, й обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити її перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст. 54 цього Закону в редакції до 01.01.2008 року, розмір пенсії для інвалідів 1-ї групи щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильською катастрофою не міг бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1-ї, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам І групи – у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2008 року, внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено інші розміри пенсій, а саме: для інвалідів 1-ї групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою розмір основної пенсії не повинен був бути нижчими 220% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю –30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто з 22.05.2008 року редакція ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була поновлена.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 01.01.2005 року по 01.01.2008 року розрахунок пенсії позивачу проводився відповідачем, виходячи із встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру 19,91 грн. а з 28.05.2008 року - у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про питання соціального захисту окремих категорій громадян» (а.с.7-8, 9-13).
Враховуючи вищенаведене та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про право позивача на призначення пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижчому від 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.05.2005 року по 31.12.2005 року, а також з 22 травня 2008 року по 31.12.2009 року.
Оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», й іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, то колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин показника розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний бюджетний рік. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Право позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 10 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров’ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на тому наполягав відповідач, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відповідач не може посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання своїх обов’язків.
Обґрунтованими колегія суддів вважає і висновки суду першої інстанції в частині визнання поважними причин пропущення строку звернення до суду з позовом, а посилання відповідача на не дослідження судом першої інстанції поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом – безпідставними.
Критично відноситься колегія суддів до доводів позивача ОСОБА_2 стосовно стягнення на його користь конкретної суми державної (основної) та додаткової пенсії шкоду завдану здоров’ю, оскільки у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Нарахування ж пенсій є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині перерахунку та стягнення конкретної її суми.
Оскільки питання щодо призначення та розрахунку як основної, так і додаткової пенсії належить до виключної компетенції суб’єкта владних повноважень – органів пенсійного фонду, в той час як адміністративний суд не наділений правом приймати рішення замість суб’єкту владних повноважень, колегія суддів вважає вимоги позивача стосовно стягнення на його користь конкретно визначеної суми недоотриманої ним основної та додаткової пенсії необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу
Постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: