Справа №22ц-21041/2010 Головуючий в 1 інстанції - Іванов С.М.
Категорія 57 ( 1 ) Доповідач – Митрофанова Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
«03» серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Карнаух В.В.
при секретарі : Бондаренко І.В.
Розгляд справи здійснювався згідно вимог ч.2 ст. 197, ст. 304-1 ЦПК України без фіксації судового засідання і виклику осіб, які беруть участь у справі.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради про визнання дій протиправними та, стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради (надалі - УПСЗН) про визнання дій протиправними та стягнення коштів, посилаючись на те, що відповідач, в порушення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачував йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки не в повному обсязі.
Просив суд поновити строк для звернення до суду із позовом; визнати протиправними дії відповідача щодо недонарахування та недоплати йому щорічної одноразової допомоги на оздоровлення та стягнути з нього на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі 7475 грн.
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради стосовно відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних зарплат за 2009р., передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних зарплат за 2009р., передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу станом на 10.07.2009 рік.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що належним відповідачем у справі є Міністерство праці та соціальної політики України, яке й є головним розпорядником коштів державного бюджету, за місцем знаходження якого й повинен розглядатися спір. Крім того, відповідач вважає, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення в сумі 100 грн. на 2009р. виплачено правомірно у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року, якою й визначено порядок застосування ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання у 2009 році ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо отримання допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо виплати такої допомоги в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до довідки № 3863 від 20.10.2009 року, наданої відповідачем (а.с. 7), щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – 10.07.2009 року в сумі 100 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 630 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 630 грн. х 5 – 100 грн. = 3050 грн.
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії в розмірі 100 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.2005 року визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
Постанова суду щодо відмови у задоволенні позову про отримання допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки не оскаржується.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду – залишенню без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ч.2 ст. 197, ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу відхилити.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 18 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: