Справа №22ц-20902/10 Головуючий в 1 інстанції –Тарасенко О.В.
Категорія 26 ( 4 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«27» липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Митрофанової Л.В.
суддів: - Братіщевої Л.А., Михайлів Л.В.
при секретарі: – Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача Відділення фонду – Бершадської Людмили Станіславівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року ОСОБА_8 в інтересах позивача ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду), 3 особа – ВАТ «КЗРК», про відшкодування.
Уточнивши позовні вимоги відповідно до позовної заяви від 14.08.2009р. просила суд стягнути з відповідача недоплату сум щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2006р. по 01.08.2009р. у розмірі 15582,24грн. та зобов’язати Відділення фонду здійснювати щомісячні страхові виплати у розмірі 665,87грн., починаючи з 01.08.2009р. з подальшим перерахуванням відповідно до чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що позивач ОСОБА_7 працюючи на ш. ім.. Леніна ВО «Кривбасруда» (правонаступник – ВАТ «КЗРК») 06.10.1983р. був травмований на підприємстві.
Первинним висновком МСЕК від 15.10.1984р. йому встановлено 60% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах відсоток втрати працездатності змінювався і висновком МСЕК від 01.07.2007р. встановлено 25% - безстроково.
Вважає, що з 01.07.1992р. по 01.01.1998р. підприємство застосовувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок та окладів для збільшення регресних виплат, що в подальшому потягло неправильне нарахування страхових виплат Відділення фонду.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2010 року позов задоволено. Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_7 недоплату сум щомісячних страхових виплат у зв’язку з відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю за період з 01.08.2006р. по 01.08.2009р. в розмірі 15582,24 грн. та щомісячно стягувати на його користь страхові виплати в розмірі 665,87 грн., починаючи з 01.08.2009 року з подальшим перерахуванням відповідно до чинного законодавства.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зокрема, суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребував відомості про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача за оспорюваний період; суд помилково прийшов до висновку про застосування коефіцієнту 2,0 з 01.07.1994р.; не враховано, що Відділення фонду не може бути належним відповідачем.
Крім того, суд неправильно застосував п. 28 «Правил відшкодування шкоди…» і збільшив з 01.01.1996р. та з 01.06.1997р. відшкодування шкоди на коефіцієнти 2,5 і 1,25 росту тарифних ставок та окладів.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що працюючи підземним бурильником на ш. ім.. Леніна ВО «Кривбасруда» ( нині – ВАТ «КЗРК») 06.10.1983р. був травмований.
Первинним висновком МСЕК від 15.10.1984р. позивачеві було встановлено 60% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах відсоток втрати працездатності змінювався і висновком МСЕК від 01.07.2007р. ОСОБА_7 встановлено 25% безстроково (а.с. 6).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що починаючи з січня 1996 року ВАТ «КЗРК» неправильно застосувало коефіцієнти зростання середньої заробітної плати за професією позивача, у зв’язку із чим неправильно призначало та виплачувало щомісячні платежі відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, а враховуючи, що з 01.04.2001р. відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності» виплати відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю зобов’язано проводити Відділення фонду, то воно також не вірно продовжило нарахування страхових виплат.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального права.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону праці», п.п. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року №472 ( далі – Правила), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров’я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Відповідно до п. п. 22, 28 Правил середньомісячний заробіток, з якого визначається або перераховується втрачений потерпілим заробіток, підлягає коригуванню на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Дійшовши висновку про неправомірне застосування ВАТ «КЗРК» у період з 01.07.1992 по 01.01.1998 роки коригуючих коефіцієнтів при перерахуванні розміру щомісячного страхового відшкодування, що призвело до неправильного визначення розміру щомісячних платежів і їх виплати після передачі особової справи позивача до Відділення фонду, суд не врахував положення ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди», галузевих угод між Міністерством промислової політики, добровільними виробничими об’єднаннями і ЦК України профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України, які є нормами прямої дії, Указ Президента України від 09.01.1996р. №41/96 «Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості» та наказ Міністра вугільної промисловості України від 04.03.1996р. №72, відповідно до яких при зростанні тарифних ставок та посадових окладів з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати) без зміни її загального розміру, підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок не передбачено.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та добровільними об’єднаннями і ЦК профспілок на 1995-2000 рр., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням трудових обов’язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Таким чином, діючими на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правовими актами визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв’язку із ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків.
Госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження відповідно до фінансових можливостей та граничного розміру коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, вказаних в Постановах КМУ за погодженням із профспілковими органами підприємства, що відповідно відзначалося в Спільних Постановах адміністрації та профспілкових організацій, які встановлювали розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Відповідно до наказів по підприємству, проводився перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я при виконанні ним трудових обов’язків.
Суд перерахував призначені підприємством суми відшкодування шкоди позивачеві, починаючи з 01.07.1992 року по 01.01.1998 року без урахування вищенаведеного і при відсутності доказів про фактичне підвищення заробітної плати за професією позивача в оспорювані періоди, а сам: на коефіцієнт 1,25 з 01.07.1992р., на коефіцієнт 1,75 з 01.11.1992р. на 1,33 з 01.01.1993р., на 1,5 з 01.03.1993р., на 1,97 з 01.06.1993р., на 2,94 з 01.09.1993р., на 2,1 з 01.11.1193р., на 3,0 з 01.12.1993р., на 2,0 з 01.07.1994р., на 2,0 з 01.10.1994р., на 3,0 з 01.02.1995р., на коефіцієнт 2,5 з 01.01.1996р., коефіцієнт 1,25 з 01.06.1997р. та коефіцієнт 1,3 з 01.01.1998р.
ВАТ «Кривбасзалізорудком» в межах своїх повноважень та виходячи із фінансових можливостей визначив розмір коефіцієнта зростання тарифних ставок і посадових окладів.
Так, на підставі Спільної постанови адміністрації і профспілкового комітету (надалі – СПАП) ВО «Кривбасруда» №14/12 від 16.07.1992р. тарифні ставки були збільшені в 1,25 рази і підприємством застосовано коефіцієнт 1,25 збільшення регресних виплат.
На підставі СПАП №23/20 від 09.12.1992р. з 01.11.1992р. коефіцієнт регресних виплат збільшився на 1,75.
Згідно листа ВО «Кривбасруда» №53-10/07 від 02.02.1993р. тарифні ставки і регресні виплати було збільшено на коефіцієнт 1,33 з 01.01.1993р.
У період з 01.03.1993р. по 01.02.1995р. підприємство в межах своїх фінансових можливостей застосовувало коефіцієнти 1,5; 1,97; 2,94; 2,1; 3,0 і здійснювало перерахування щомісячних страхових платежів, що підтверджується довідкою ВАТ «Кривбасзалізорудком» застосування коефіцієнтів збільшення тарифних ставок і посадових окладів, регресних виплат у відшкодування шкоди здоров’ю (а.с. 42).
Так, згідно з сумісною Постановою адміністрації і профспілкової організації від 26.01.1996р. №1/6, на підприємстві тарифні ставки збільшені у 2,5 рази, а фактичний ріст заробітної плати складає 1,25 рази за рахунок перегляду структури заробітної плати.
Сумісною Постановою адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» від 21.05.1997р. №3/91/06, тарифні ставки було збільшено 1,25 рази без збільшення фонду оплати праці і середньої заробітної плати.
З 01 січня 1998 року відповідно до сумісної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВО «Кривбасруда» від 25.12.1997р. №6/195 «Про перегляд структури заробітної плати», тарифні ставки збільшено у 1,3 рази без фактичного росту заробітної плати (а.с. 24-26).
Оскільки за оспорюваний період 1992 – 1998 років підприємством правильно застосовано коефіцієнти при здійсненні перерахування щомісячних страхових платежів та правильно визначений розмір страхового відшкодування станом на 01 квітня 2001 року – 48,96грн., у суду не було підстав для перерахування цих платежів.
Виходячи із зазначеного розміру страхового відшкодування Відділення фонду з 01 квітня 2001 року здійснювало ОСОБА_7 щомісячні виплати із застосуванням коефіцієнтів зростання реальної заробітної плати в галузі національної економіки, встановлених постановами правління Фонду.
Відділенням фонду проводилися перерахування щомісячних страхових виплат позивачу відповідно до постанов правління Фонду: з 01.03.2002р. на коефіцієнт 1, 193; з 01.03.2003р. на 1,182; від 01.03.2004р. (коефіцієнт 1,152), від 01.03.2005р. (коефіцієнт 1,238), від 01.03.2006р. (коефіцієнт 1,203); від 01.03.2007р. (коефіцієнт 1,183), з 01.03.2008р. на коефіцієнт 1,125, з 01.03.2009р. – на коефіцієнт 1,083 і проведений перерахунок належних ОСОБА_7 страхових виплат ґрунтується на законі.
Таким чином враховуючи, що позивачем всупереч вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, не надано суду жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог щодо фактичного підвищення заробітної плати за оспорюваний період, у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Відділення фонду недоплати по щомісячним виплатам відшкодування шкоди в сумі 15582,24грн. та щомісячних виплат в сумі 665,87грн. з 01.08.2009р.
На підставі викладеного, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, апеляційна скарга Відділення фонду, як вважає колегія суддів, підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав передбачених п. 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч.1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2010 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_7 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», про стягнення недоплат по втраченому заробітку в зв’язку з відшкодуванням шкоди здоров’ю – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: