Справа № 2-1/2010р.                                                            

                                    Р І Ш Е Н Н Я

                            І м е н е м    У к р а ї н и

м. Донецьк                                                                                                         11 серпня 2010р.

       Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Мірошниченко В.В. при секретарі Булуєвій С.В. за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника ТОВ «ЗЕТ-ТУР» ОСОБА_4, розглянувши  цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ТОВ «ЗЕТ-ТУР», ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди,-  

                              В с т а н о в и в :

            Позивач звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди.

              Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 травня 2006р. автомобіль «Міцубісі Лансер» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав позивачу на праві власності, був припаркований біля обочини на вул. Петровського в Петровському районі м. Донецька. Відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-21043 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, порушуючи п. 12.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, скоїв наїзд на автомобіль позивача. Внаслідок ДТП автомобілям були завдані механічні пошкодження. Оскільки вважає відповідача ОСОБА_3 винним у ДТП, просить суд стягнути з ТОВ «ЗЕТ-ТУР»  та ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 34405грн. 68коп., моральну шкоду в розмірі 10 000грн., витрати за провадження експертного дослідження 300грн.,  витрати на правову допомогу- 2500грн., та витрати пов’язані зі сплатою судового збору 334грн. 05коп. в порядку відшкодування моральної шкоди; 8грн. 50коп. в порядку відшкодування моральної шкоди, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в розмірі 30грн.

             В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення щодо їх обгрунтування, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.

             Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що не заперечує факт скоєння ДТП, але вважає, що у ДТП винні обидва водія. Він, керуючи автомобілем  ВАЗ-21043, бачив припаркований автомобіль «Міцубісі Лансер», а коли почав його об’їжджати, то приблизно за 15-20 метрів цей автомобіль почав рухатися заднім ходом. Став гальмувати, але зіткнення уникнути не вдалось. Крім того, не згоден з оцінкою пошкоджень автомобіля позивача, оскільки дослідження проводилось без його участі, а також з розміром моральної шкоди.

             Представник ТОВ «ЗЕТ-ТУР» ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, пояснила суду, що за наслідки ДТП повинен відповідати ОСОБА_3, оскільки автомобіль ВАЗ-21043 він орендував у ТОВ «ЗЕТ-ТУР», а тому на момент автоаварії ОСОБА_3 був володільцем джерела підвищеної небезпеки.

  Заслухавши в судовому засідання пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

 У відповідності до ст. 1166 ЦК шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

 Стаття 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

  Згідно з пунктами 2, 3-4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» ( із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 08 липня 1994р., від 30 вересня 1994р., від 25 травня 1998р., від 24 жовтня 2003р.), шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

 Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини.

 Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

 В судовому засіданні встановлено, що 22 травня 2006р. автомобіль «Міцубісі Лансер» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав позивачу на праві власності, був припаркований біля обочини на вул. Петровського в Петровському районі м. Донецька. Відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-21043 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, порушуючи п. 12.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, скоїв наїзд на автомобіль позивача. Внаслідок ДТП автомобілям були завдані механічні пошкодження.

Згідно висновку судової авто технічної експертизи від 17 червня 2010р. пояснення водія автомобіля ВАЗ-21043 ОСОБА_3 у тій частині, що автомобіль «Міцубісі Лансер» на момент зіткнення рухався заднім ходом є технічно несприятливими. /а.с. 196-197/

Оскільки суд приходить до переконання в тому, що в скоєнні ДТП винен відповідач ОСОБА_3 ,  який на підставі договору оренди транспортного засобу від 26 грудня 2005р. /а.с. 127-128/, є володільцем джерела підвищеної небезпеки, то позивач має право на відшкодування шкоди,  завданої джерелом підвищеної небезпеки в повному обсязі. ТОВ «ЗЕТ-ТУР» з цих підстав не може відповідати солідарно з ОСОБА_3 в порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

З висновку автотоварознавчого дослідження від 02 червня 2006р. /а.с. 11-24/ вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Міцубісі Лансер», завдана  внаслідок ДТП, складає 34 405грн. 68коп., яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.

Суд виходить саме з цього дослідження, оскільки  за клопотанням відповідача ОСОБА_3 двічі призначалась судова автотоварознавча експертиза /а.с. 138, 192/, при цьому відповідач ОСОБА_3 виявляв бажання та гарантував оплату вартості такої експертизи /а.с.140, 193/. Оскільки рахунки за проведення експертизи ним не були сплачені, то цивільна справа поверталась до суду без відповідного дослідження /а.с.198-202/.  

Підлягають також стягненню на користь позивача 300грн.- вартість автотоварознавчого дослідження, що підтверджено відповідною квитанцією. /а.с. 7/

Розглядаючи вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001р.) та ст. 1187 ЦК, яка передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Оскільки негативні наслідки, викликані ушкодженням автомобіля призвели до втрати нормальних життєвих стосунків позивача, що вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь 5 000грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, оскільки саме така грошова сума, на думку суду, відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, внаслідок ушкодження його автомобіля.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така грошова сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, внаслідок ушкодження його автомобіля.

Відповідно до ст. 84 ЦПК з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки необхідно стягнути 2 500 грн. в порядку оплати правової допомоги адвоката./а.с. 204/            

Підлягають також стягненню на користь позивача судові витрати, пов'язані  зі зверненням до суду: судовий збір в розмірі 334грн. 05коп. в частині відшкодування матеріальної шкоди та 8грн. 50 коп. в частині відшкодування моральної шкоди, 30 грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи, що передбачено ст. 79, 80, 88  ЦПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166-1167, 1187 ЦК України, ст. ст. 213 - 215 ЦПК України, суд

               В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «ЗЕТ-ТУР», ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 34 405грн. 68коп. -  в порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої автомобілю «Міцубісі Лансер»; 300грн.- вартість автотоварознавчого дослідження; 50 0 0грн. в порядку відшкодування моральної шкоди; судовий збір в розмірі 334грн. 05коп. в частині відшкодування матеріальної шкоди та 8грн. 50 коп. в частині відшкодування моральної шкоди, 30грн.- витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи; 2 500 грн. в порядку оплати правової допомоги адвоката, а всього  42 578грн. 23коп.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана  в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти  днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                       В.В. Мірошниченко.