К О П І Я

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________________

 УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 травня 2010 року                                                                                                 м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду  Хмельницької області

                                            в складі: головуючого-судді Ярмолюка О. І.,

               суддів Власенка О. В., Юзюка О.М.,

                                                         при секретарі Хмельницькій Ю. А.

                                                           з участю: ОСОБА_1 та представника управління

                                                          Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-859 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про зобов’язання вчинення дій.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів

встановила:

    В січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому (далі – УПФ), про зобов’язання вчинення дій. В обгрунтування своїх вимог вказував, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до I категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та просив зобов’язати УПФ здійснити перерахунок пенсії на підставі ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” не нижче восьми мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії на підставі ст. ст. 49, 50 зазначених законів в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком станом на 1 січня 2006 року та провести виплату встановленої заборгованості.

           Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року позов задоволено частково.

          Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІ групи, з врахуванням вимог ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 1 січня 2006 року до 1 січня 2008 року, визначивши її в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та перерахувати йому додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 1 січня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 23 грудня 2009 року.

         Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії, починаючи з 1 січня 2006 року.

         В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –Бондар В. В.                                     Справа № 22ц-859 Доповідач – Власенко О.В.                                                  Категорія № 57

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою -  зобов’язати УПФ здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІ групи, з врахуванням вимог ч.4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 1 січня 2006 року до 1 січня 2008 року, визначивши її в розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та перерахувати йому додаткову пенсію за шкоду, завдану здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року до 23 грудня 2008 року та з 22 травня 2008 року по 23 грудня 2009 року; - зобов’язати УПФ нарахувати та виплатити  ОСОБА_1 суму невиплаченої пенсії, починаючи з 1 січня 2006 року; - зобов’язати УПФ виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, починаючи з 23 грудня 2009 року відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

В апеляційній скарзі УПФ вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про відмову в позові. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги щодо виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, тобто до рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року, суд при прийнятті рішення порушує норми Конституції України, не звертає увагу на те, що норми ст.50 Закону в частині визначення розміру додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком в зазначений період були нечинними.  

Апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з 13 березня 2000 року внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.6), та віднесений до категорії І осіб, котрі постраждали внаслідок цієї аварії (а.с.5), одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон №796-ХІІ).

Розрахунок пенсії позивачу УПФ провело з урахуванням розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року №1 „Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.

Задовольняючи позов, суд  першої інстанції виходив з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи, ґрунтуються на законі.

    Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Статтею 49 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    У відповідності до ст. 50 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( чинної на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Згідно з ч. 4 ст. 54     Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

    Встановлено також, що ОСОБА_1 звертався до УПФ України у м. Хмельницькому із заявою про проведення перерахунку цих пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами України, однак в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.

Колегія суддів приходить до висновку, що така відмова є неправомірною.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з конституційної норми щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Не заслуговує на увагу й посилання відповідача на ч. 5 ст. 54  Закону України ”Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При вирішенні даного спору, суд правильно керувався наведеним вище чинним законодавством та обґрунтовано виходив з засад пріоритету законів  над підзаконними актами та підставно задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що стосується посилань в апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року, то колегія суддів апеляційного суду вважає, що положення цієї статті Закону не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком), для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційних скарг для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів    

ухвалила:

           Апеляційні скарги ОСОБА_1 та  управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому відхилити.

           Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2009року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис)                                                

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                   О.В.Власенко