К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю: ОСОБА_1, її представника, представника управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-847 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про відрахування коштів та стягнення коштів.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В квітні 2009 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому (далі – управління). Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначила, що до виходу на пенсію працювала вихователем дитячого закладу №18 і була звільнена з роботи на підставі наказу №105 від 26.09.2000 року. 20.09.2000 року її запросили на роботу в цей же дитячий заклад вихователем в групу з додатковими освітніми послугами (платна група за кошти батьків) за контрактом на 0,25 ставки по 31.05.2001 року. В подальшому з нею укладалися контракти з 30.08.2001 року по 31.05.2002 року, з 2.09.2002 року по 1.06.2003 року, з 1.09.2002 р. по 30.05.2004 р. та з 31.08.2004 р. по 30.09.2004 р. За вказаний період вона отримала 4679 грн. 85 коп. На протязі усього періоду її роботи після виходу на пенсію керівництво дитячого закладу №18 регулярно сплачувало за неї страхові платежі до управління та відповідні податки. Крім того, вона в 2006 році подавала управлінню копії контрактів, за якими працювала, для перевірки і будь-яких претензій зі сторони Пенсійного фонду до неї не надходило. В грудні 2007 року управління їй повідомило, що вона отримувала пенсію за вислугу років, а також працювала за спеціальністю і отримувала заробіток, на що вона заперечила і пояснила, що працювала за контрактом і її заробітна плата сплачується за кошти батьків. Відповідач став утримувати без її згоди 20% пенсії. 29.01.2008 року вона звернулася з претензією до управління, в якій просила припинити незаконне відрахування коштів з її пенсії та в кінці лютого 2008 року отримала лист про те, що сума коштів, переплачених внаслідок зловживань з боку пенсіонера, мають бути повернуті. Такі дії відповідача вважає незаконними, крім того, вважає, що відповідачем порушено строк позовної давності. Під час розгляду справи змінила позовні вимоги та просила визнати незаконним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому про проведення відрахування коштів з її пенсії, та стягнути з відповідача на її користь 4778 грн. 52 коп., з яких: 2788 грн. 13 коп. – кошти, відраховані з пенсії, 1990 грн. 39 коп. – розрахунок суми компенсації з урахуванням індексу інфляції і 120% річної облікової ставки НБУ.
Головуючий у першій інстанції – Мазурок О.В. Справа № 22ц-847
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 57
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про відрахування коштів та стягнення коштів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позов. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, зазначає, що управління не надало суду доказів того, що вона отримувала пенсію та заробітну плату в результаті зловживань з її боку. Крім того, відповідач пропустив строк позовної давності на звернення до суду за захистом своїх прав.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Згідно з ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 28 вересня 2000 року отримувала пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України ”Про пенсійне забезпечення”. З 29 вересня 2000 року по 30 вересня 2004 року ОСОБА_1 працювала за контрактом вихователем групи з додатковими освітніми послугами в дошкільному навчальному закладі № 18, вказане підтверджується копією її трудової книжки (а.с.93-100).
Згідно з розпорядженням від 20.12.2007 року (а.с.50) з ОСОБА_1 утримується по 20% переплата в розмірі 5052 грн. 91 коп., яка виникла за період з 29.09.2000 року по 30.09.2004 року в зв`язку з тим, що остання, отримуючи пенсію за вислугу років, працювала за спеціальністю, яка дає право на даний вид пенсії.
У відповідності з ч. 2 ст. 7 Закону України ”Про пенсійне забезпечення” пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з ч. 102 цього ж Закону пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Згідно з ч. 1 ст. 103 цього ж Закону суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Згідно з п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 6-4 від 21.03.2003 року, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України ”Про пенсійне забезпечення”. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що оскільки ОСОБА_1 влаштувалася на роботу на посаду вихователя, яка дає право на пенсію за вислугу років, не повідомила про це управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому та продовжила отримувати пенсію за вислугу років, управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому правомірно здійснює відрахування з пенсії ОСОБА_1 переплаченої суми, а тому правильно відмовив останній у задоволенні її позовних вимог.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається, а тому відповідно немає підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко