К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 квітня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого – судді Ярмолюка О.І.,
суддів: Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Дідик А.Б.
з участю: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-736 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 26 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про стягнення недоплаченої допомоги.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі – УПФ) про стягнення на її користь надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2007 – 2009 роки в сумі 4794 грн. 39 коп. В обґрунтування своїх вимог вказала, що вона має статус дитини війни і в 2007 – 2009 роках УПФ не виплачувало її підвищення до пенсії у розмірі, який визначений законом.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 26 січня 2010 року позов задоволено частково. Зобов`язано УПФ нарахувати та виплатити позивачці, як дитині війни, надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 11 грудня 2008 року по 30 листопада 2009 року включно . В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що з 2007 року по грудень 2008 року позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачка без поважних причин пропустила строк, передбачений ст. 99 КАС України, звернення до суду з вимогою про стягнення цієї доплати за вказаний період.
В апеляційній скарзі УПФ просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в позові, оскільки судом при винесенні постанови було порушено норми матеріального права. УПФ вказало, що підвищення до пенсії виплачено позивачці у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань, суд безпідставно не взяв до уваги, що положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовується при обрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Крім цього, в запереченні на адміністративний позов позивачки, УПФ вказало, що ОСОБА_1 пропустила річний строк звернення до суду з вимогами щодо невиплати підвищення до пенсії за 2007 рік і це є підставою для відмови в позові.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Панасюк В.А. Справа № 22ц-736
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 57
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а тому, у відповідності з вимогами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має статус дитини війни.
У 2008 – 2009 роках позивачка отримувала підвищення до пенсії: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з 1 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року – 49 грн. 80 коп.
Дані обставини підтверджуються паспортом громадянина України та пенсійним посвідченням на ім’я позивачки і запереченням на адміністративний позов ОСОБА_1
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності – 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію вказаної норми, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.
Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до цього часу особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невиплату позивачці підвищення до пенсії у належних розмірах за період з 11 грудня 2008 року до 30 листопада 2009 року включно.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Давши належну оцінку вказаним обставинам, іншим наявним в справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з матеріалами справи та законом, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджувались судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 26 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко