К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Ярмолюка О.І.,
суддів : Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Дідик А.Б.
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
та її представника
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-577 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дунаєвецького районного суду від 12 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Дунаєвецької районної ради, Рачинецької сільської ради Дунаєвецького району, треті особи: Дунаєвецьке МКП „Інвентарбюро”, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно та скасування свідоцтва про право власності.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, Дунаєвецької районної ради та Рачинецької сільської ради Дунаєвецького району про визнання права власності на спадкове майно та скасування свідоцтва про право власності. В обґрунтування своїх вимог вказували, що їх батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з 1959 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, а з 2.06.1967 року у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання вони побудували будинок у с. Рачинці Дунаєвецького району. ІНФОРМАЦІЯ_1 року їх мати ОСОБА_8 померла і після її смерті відкрилася спадщина на Ѕ частину будинковолодіння. ОСОБА_1 звернулася до Дунаєвецької нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак її не оформила відповідно до чинного законодавства, оскільки вважала себе власником ј частини цього домоволодіння. Батько ОСОБА_7. залишився проживати в цьому будинку і також прийняв Ѕ частину спадкового майна. 23.09.2002 року їх батько зареєстрував шлюб з відповідачкою - ОСОБА_3, а 25.01.2006 року заповів їй усе належне йому майно. Також, 27.07.2009 року, їм стало відомо, що 11.10.1988 року їх батько отримав свідоцтво про право власності на усе домоволодіння у с. Рачинці. Вважають, що таке видане з порушенням чинного на той час законодавства, оскільки Ѕ частина домоволодіння належала їх матері. Разом з тим зазначали, що вони, позивачки, є інвалідами ІІІ групи і відповідно до ст. 1241 ЦК України мають право на обов’язкову частку у спадковому майні. Тому просили задовольнити позов та визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/32 частин цього будинковолодіння, за ОСОБА_2 3/32 частини, за відповідачкою 9/16 частин та скасувати свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння видане ОСОБА_7.
Рішенням Дунаєвецького районного суду від 12 січня 2010 року позов задоволено частково. Постановлено визнати частково недійсним свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, що розташоване в с. Рачинці Дунаєвецького району і яке видане ОСОБА_7.
__________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_10 Справа № 22ц-577
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 37
від 11.10.1988 року на підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної ради №166 від 26.09.1988 року. Визнано право власності на спадкове майно – житловий будинок та господарські будівлі і споруди, що знаходиться в АДРЕСА_1: за ОСОБА_1 5/16 частин, що складає 31,25% домоволодіння, за ОСОБА_2 1/16 частину, що складає 6,25% домоволодіння, за ОСОБА_3 10/16 частин, що складає 62,50% домоволодіння. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачкам в позові. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема не врахував, що на час її одруження з ОСОБА_7. 23.09.2002 р. позивачам було відомо, що їх батько отримав свідоцтво про право власності на спірне домоволодіння, однак вони не оскаржували його, а тому пропустили строк звернення до суду з такими вимогами. Разом з тим, ОСОБА_1 не оформила відповідно до вимог закону право власності на спадкове майно, а тому не стала власником ј частини домоволодіння.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що після смерті матері – ОСОБА_8, яка померла 3 червня 1985 року, тільки позивачка ОСОБА_1, дочка померлої, прийняла спадщину, що підтверджується відповідною заявою (а.с.60), було відкрито спадкову справу, яка приєднана до матеріалів справи (а.с.60-66). 23 вересня 2002 року ОСОБА_7. зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_3, а 25 січня 2006 року заповів її все належне йому майно, заповіт було посвідчено та зареєстровано в Рачинецькій сільській раді в реєстрі за № 8 (а.с.108).
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідачка ОСОБА_3 не надала суду належних доказів про те, що позивачки звернулися до суду після спливу строку позовної давності.
Встановлено, що на момент видачі ОСОБА_7. свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння – 11.10.1988 року (а.с.107), йому належало ѕ його частини, а тому суд вірно визнав дане свідоцтво частково недійсним.
Встановлено також, що позивачки дійсно є інвалідами ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується їх пенсійними посвідченнями (а.с.14,15) і відповідно до ст. 1241 ЦК України, як повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, спадкують незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Крім цього, вони, позивачки, до шести місяців з дня смерті батька – ІНФОРМАЦІЯ_2 року, звернулися в Дунаєвецьку нотаріальну контору з заявами про прийняття спадщини. Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не зверталися і від спадщини відмовилися.
Давши належну оцінку вказаним обставинам, іншим наявним в справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з матеріалами справи та законом, частково задовольнив позовні вимоги позивачів.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджувались судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Інші доводи, в межах апеляційної скарги, для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дунаєвецького районного суду від 12 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко