К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Власенка О.В.,
суддів : Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,
при секретарі: Щербань А.В.
з участю: ОСОБА_1, її представника, ОСОБА_2,
його представника
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2362 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 квітня 2010 року справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача – ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, який вона в ході розгляду справи уточнила і просила суд визнати договір дарування недійсним посилаючись на те, що ОСОБА_4 вчинила даний правочин не внаслідок помилки, а будучи у вкрай тяжкому стані, під впливом тяжких обставин. Обгрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначала, що 3 квітня 2009 року ОСОБА_4, яка була її тіткою, і яка померла 5 квітня 2009 року, подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1, який належав її на праві особистої власності. Вартість нерухомості становить 46 293 грн. Вказаний договір дарування був укладений в міській лікарні і ОСОБА_4 укладаючи його знаходилась у вкрай важкому стані, тому просила суд визнати недійсним договір дарування домоволодіння – житлового будинку з надвірними будівлями, який було укладено 03.04.2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 13 квітня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати. Вважає, що суд при винесенні рішення не дав належної оцінки обставинам справи. Внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки договір дарування був вчинений ОСОБА_4 не тільки під впливом тяжких обставин (хвороба), а й на вкрай невігидних умовах, адже вартість її домоволодіння в багато разів перевищує ті матеріальні затрати, які поніс відповідач по догляду за хворою. Суд упереджено віднісся не тільки до оцінки доказів по справі, а й не надав її, позивачці, змоги витребувати необхідні докази, які мають значення для справи. Крім цього, не може погодитись з висновком суду про те, що вона не є спадкоємцем ОСОБА_4, оскільки в матеріалах справи є письмові докази про її з ОСОБА_4 рідство.
______________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Вознюк С.О. Справа № 22ц-2362
Доповідач – Власенко О.В. Категорія № 21
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що 3 квітня 2009 року, в приміщенні міської лікарні м. Хмельницького ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар домоволодіння – житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться у м. Хмельницькому по вул. Київській, 51. Договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за № 579.
У відповідності з ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того. Хто був ініціатором такого правочину.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 ”Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” встановлено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Давши належну оцінку вказаним обставинам, іншим наявним в справі доказам, суд обґрунтовано, у відповідності з матеріалами справи та законом, відмовив у задоволенні позовну ОСОБА_1, оскільки вона не надала суду належних доказів, які б підтверджували її позовні вимоги і давали підстави для визнання договору дарування недійсним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджувались судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підпис)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко