К О П І Я
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Власенка О.В.,
суддів : Юзюка О.М., Ярмолюка О.І.,
при секретарі: Щербань А.В.
з участю: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1162 за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства ”Кам`янець – Подільське автотранспортне підприємство 16808” на рішення Кам`янець - Подільського міськрайонного суду від 8 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства ”Кам`янець – Подільське автотранспортне підприємство 16808” про стягнення заборгованості за договором.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства ”Кам`янець – Подільське автотранспортне підприємство 16808” (далі ”ВАТ „КП АТП 16808”) про стягнення заборгованості за договором позики. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що 01.12.2006 року між ним та ”ВАТ „КП АТП 16808” було укладено договір позики, згідно з яким передав у власність відповідача 1000 гривень, а позичальник зобов’язався повернути йому вказані кошти. Як випливає із змісту договору, строк повернення вказаних коштів не зазначено. Відповідно до ч.2 ст. 1049 ЦК України в листопаді 2007 року звернувся до відповідача із заявою про повернення суми боргу згідно договору позики. На своє звернення позивач отримав відповідь від 22.11.2007 року, згідно з якої ”ВАТ „КП АТП 16808” пропонувало отримати в касі тільки 490 грн. 97 коп. Жодних причин зменшення суми позики повідомлено не було і борг відповідач не повернув.
Рішенням Кам`янець - Подільського міськрайонного суду від 8 лютого 2010 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ”ВАТ „КП АТП 16808” на користь ОСОБА_1 1334 грн. заборгованості за договором займу від 01.12.2006 року з врахуванням встановленого індексу інфляції, три проценти річних від простроченої суми в розмірі 61 грн. 86 коп, 96 грн. 14 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, 45 грн. 42 коп. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою цього ж суду від 12 березня 2010 року внесено виправлення в вищевказане рішення, вказавши в абзаці 2 резолютивної частини рішення що стягненню підлягає з з ”ВАТ „КП АТП 16808” на користь ОСОБА_1: 106грн. 88 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, 40 грн. 86 коп. витрат по сплаті судового збору.
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Вдовичинський А. В. Справа № 22ц-1162
Доповідач – Власенко О. В. Категорія № 27
В апеляційній скарзі ”ВАТ „КП АТП 16808” вважає рішення суду незаконною, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що наказ про відрахування неправильно обчисленої суми з позивача був виданий головою правління ”ВАТ „КП АТП 16808” відповідно доп.1 ч.2 ст.127 КЗпП України одразу після виявлення факту незаконного отримання позивачем коштів відповідача. Лише через врахування пенсійного віку позивача ”ВАТ „КП АТП 16808” не звернулось до відповідних інстанцій та правоохоронних органів з заявою про шахрайницькі дії та незаконне заволодіння коштами. Крім того, не було враховано позовну давність звернення позивача з позовом до суду.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких мотивів.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, 1 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ”ВАТ „КП АТП 16808” було укладено угоду позики, згідно з якою ОСОБА_1, як займодавець, передав у власність зайомщику - ”ВАТ „КП АТП 16808” 1000 грн., яку останній зобов`язався повернути займодавцю (а.с. 4). Кошти у вказаній сумі були отримані відповідачем 01.12.2006 року, що підтверджується відповідною копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1091 від 01.12.2006 року.
Із змісту угоди встановлено, що строк повернення в угоді не визначено.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Встановлено також, що 22.11.2007 року адміністрація ”ВАТ „КП АТП 16808” зверталася до ОСОБА_1 з письмовою пропозицією (листом) № 531 одержати позичкові кошти в сумі 490 грн. 97 коп. 19.12.2007 року ОСОБА_1 звертався з письмовою вимогою до відповідача про повернення 1000 грн.
З наявних в матеріалах страви доказів, пояснень свідків допитаних в суді першої інстанції встановлено, що відповідач не повернув позивачу коштів отриманих за угодою позики.
У відповідності з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім цього, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; якщо працівник не оспорює підстав і розміру їх відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для виплати неправильно обчисленої суми.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно критично віднісся до пояснень представника відповідача про те, що фактично підприємство заборгувало ОСОБА_1 490 грн. 97 коп., з врахуванням переплат по заробітній платі, які були здійснені в листопаді – грудні 2006 року, згідно видаткових ордерів № 689 від 30.11.2006 року – 362 грн. 28 коп. та від 04.12.2006 року – 398 грн. 30 коп.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку, що суд першої прийшов до правильного висновку частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами, встановленими судом першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Інші доводи, в межах апеляційної скарги, для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства ”Кам`янець – Подільське автотранспортне підприємство 16808” відхилити.
Рішення Кам`янець - Подільського міськрайонного суду від 8 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко