Справа № 22ц-3288/2010                Головуючий у 1-й інстанції – Ільченко О.І.

 Категорія - цивільна                                    Доповідач – Шемець Н.В.

         У Х В А Л А

                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 09  серпня  2010 року                   м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :

головуючого- судді: ПОЗІГУНА М.І.,

суддів:               ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,

при секретарі:    

                              РАЧОВІЙ І.І.,

 розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня  2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради про зобов”язання здійснити перерахунок та  виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2010 року, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, зобов’язано відповідача у справі провести перерахунок та виплату  щорічної разової  грошової допомоги до 5 травня  за 2010 рік, відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з урахуванням вже сплаченої суми допомоги за 2010 рік.

Апелянт просить винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що судом не враховано норми бюджетного законодавства, які є спеціальними по відношенню до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту”, оскільки фінансування спірної допомоги здійснюється  за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виплата допомоги позивачу у 2010 році здійснена в розмірах, визначених постановою КМ України  № 299  від 07 квітня 2010 року  „Про  розміри грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”.

Тому апелянт зазначає, що органи державної влади, що здійснювали виділення та виплату коштів позивачу, діяли у відповідності до норм чинного законодавства.

Вважає, що управління є неналежним відповідачем, судом не враховані положення ст. 152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, і, за доводами апелянта, обов”язок по виплаті недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня лежить на державі.

          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до  висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню,  рішення суду  залишенню без змін, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що позивач є  інвалідом  2 групи і має право на  пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.4).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  інвалідам війни 2 групи щорічно до 5 травня  виплачується разова грошова допомога у розмірі  восьми мінімальних пенсій за віком.

Відповідач відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07 квітня 2010 року  „Про розміри  разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України „Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань” у 2010 році сплатив позивачу зазначену допомогу в розмірі 480 грн.

Апеляційний суд  враховує, що встановлений даною постановою розмір допомоги до 5 травня  не відповідає розміру допомоги, визначеної ст.13 Закону України „Про статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

 За конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, нарахування та виплата спірної допомоги, має бути здійснена відповідачем, виходячи з розміру, встановленого саме Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки недопустиме звуження змісту та обсягу  гарантованих законом прав позивача.

 Вирішуючи питання визначення розрахункової величини, з якої має проводитись нарахування разової грошової допомоги позивачу, апеляційний суд вважає, що відповідачу необхідно було виходити з того, що Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що розмір допомоги має обчислюватись, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Хоча ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік"  надано право  Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, проте апеляційний суд враховує, що даною статтею Закону надано право Кабінету Міністрів  України  встановлювати розміри лише тих соціальних виплат, які визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, а не мінімальної пенсії за віком.

Доводи апелянта про те, що виплата здійснена в межах бюджетних асигнувань не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки законом саме на органи соціального захисту покладено зобов”язання  по виплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня, відповідач як орган державної  влади має виконувати зобов"язання, встановлені ст.13 Закону  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, крім того, питання надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов"язків у даній справі виходить за межі заявлених позовних вимог, а питання фінансування спірних виплат не є предметом даного спору.  

Необґрунтованими є доводи апелянта про неврахування судом положень  ст.152 Конституції України та ст.1175 ЦК України, оскільки позивачем заявлені вимоги не про відшкодування шкоди у відповідності з нормами ЦК України, а про зобов"язанння відповідача здійснити перерахунок та виплату  разової грошової допомоги до 5 травня згідно Закону України  "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін, апеляційну скаргу відповідача належить відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

                                              У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької  міської ради – відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2010 року - залишити без змін.

          Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

           ГОЛОВУЮЧИЙ:                                       СУДДІ :