РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня  2010 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі судді Горщар А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю позивачів, їх представника ОСОБА_1, відповідачів, їх представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Полонне

цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи на сторона позивачів не заявляючої самостійних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Понінківської селищної ради  про усунення перешкод у володінні, користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним рішення селищної ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до  ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи Понінківської селищної ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_5, ОСОБА_6  звернулись до суду з позовом в якому просили зобов’язати ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку довжиною 27 м шириною 4 м, що знаходиться в АДРЕСА_1 і не чинити для них перешкод. Під час розгляду справи вимоги збільшили, просили також визнати частково недійсним рішення Понінківської селищної ради № 2 від 17 листопада 1993 року в частині вилучення у них земельної ділянки  площею 5х28 м розташованої по вказаній вище адресі.

В обґрунтування позову позивачі вказували, що для них в 1972 році була надана земельна ділянка площею 0,10 га по вул. Лісовій в смт. Понінка, на якій вони побудували жилий будинок та надвірні спорудами. Поруч з їхнім домоволодінням межує садиба ОСОБА_7, якому в 1978 році виділено земельну ділянку площею 0,10 га під будівництво житла. При цьому проїзд до будинку відповідача на момент забудови запланований з провулку Щорса, але вони дозволили для ОСОБА_7 на період будівництва проїзд  здійснювати із вул. Лісова по своїй земельній ділянці довжиною 27 метрів, шириною 4 метри, що проходить за 1 м від їхнього жилого будинку. Однак відповідач до цього часу користується цим проїздом, що створює для них різного виду незручності. В ході розгляду судом справи для них стало відомо, що вказаним вище рішенням селищної ради для ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,176 га в тому числі 5х28 м яка знаходиться у їхньому користуванні. Так як згадана частина земельної ділянки вилучена у них без згоди, тому рішення ради в цій частині є незаконним.

ОСОБА_7 в свою чергу подав зустрічний позов, в якому просив зобов’язати ОСОБА_6 не чинити йому перешкод в користуванні земельною ділянкою довжиною 28 м, шириною 5 м, що являється проїздом до його будинку із вулиці Лісна та межує з земельною ділянкою позивачів, а також просив стягнути з останніх моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що в 1978 році для нього виділено земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва житла між будинками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. В 1979 році було вирішено питання проїзду до садиби та визначено, що він проходитиме із вулиці Жданова (нині Лісна) біля границі земельної ділянки ОСОБА_6 довжиною 28 м, а шириною 5 м. З того часу по даний період він користується цим проїздом, однак позивачі починаючи з 2008 року стали пред’являти  претензії, що земельна ділянка яка служить проїздом до його будинку належить для них і створювати йому перешкоди в нормальному користуванні проїздом, чим заподіюють моральну шкоду.    

В судовому засіданні ОСОБА_6 свій позов підтримали, зустрічний позов не визнали.

ОСОБА_7 первісний позов не визнав, а свій позов підтримав.

Представник селищної ради вказав, що відповідно до плану земельної ділянки ОСОБА_7О, йому виділено в 1978-1979 роках спірну частину земельної ділянки, що служить проїздом до  домоволодіння ОСОБА_7 Згідно проведених обмірів   земельних ділянок позивачів та відповідача проїзд перебуває на земельній ділянці ОСОБА_6, які збудували на виділеній для них земельній ділянці ще в 1972 році будинок, без дотримання вимог плану забудови, тому це є однією із причин, що в даний час неможливо визначити належність спірного проїзду.

Третя особа ОСОБА_4 позов ОСОБА_6 визнала, позов ОСОБА_7 заперечила, пояснила, що при будівництві ОСОБА_7 будинку, ОСОБА_6 для нього дозволили проїзд по їхній земельній ділянці тимчасово, в той час як проїзд для ОСОБА_7 повинен був проходити від вул. Щорса., але відповідач по даний час неправомірно користується спірним проїздом.  

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази суд вважає позов ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_7 слід задовольнити частково.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Понінківської селищної ради № 7 від 11.04.1972 року дозволено для ОСОБА_5 будівництво жилого будинку на земельній ділянці під АДРЕСА_1 площею 1000 кв. м, а також зобов’язано забудовника до 1974 року від архітектора отримати технічну документацію на право забудови  будинку.

19 березня 1974 року райархітектор ОСОБА_8 затвердила план земельної ділянки під забудову для ОСОБА_5 визначивши її розміри та межі 20 м на 50 м, де також вказано місце розташування жилого будинку. Цього ж числа райархітектор видала ОСОБА_5 дозвіл не виконання робіт по будівництві житла.

Рішенням виконавчого комітету Понінківської селищної ради № 10 від 26.05.1978 року дозволено для ОСОБА_7 будівництво жилого будинку на земельній ділянці під АДРЕСА_3 площею 1000 кв. м, а також зобов’язано забудовника  від архітектора отримати технічну документацію на право забудови  будинку.

14 червня 1978 року ОСОБА_7 згідно наказу № 67 директора Шепетівського лісгоспзагу виділено земельну ділянку для будівництва жилого будинку розміром 0,10 га із вільного земельного присадибного фонду в смт. Понінка, між будинками по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3

6 червня 1979 року райархітектор ОСОБА_8 затвердила план земельної ділянки під забудову для ОСОБА_7 визначивши її розміри та межі, де також вказано, що від вул. Жданова (нині Лісна) біля межі садиби ОСОБА_5 по довжині 28 метрів, ширині 5 метрів має існувати заїзд до земельної ділянки, на якій планувалось будівництво ОСОБА_7 жилого будинку на надвірних споруд.

Як вбачається із матеріалів справи розміри і межі земельних ділянок, виділених ОСОБА_5, ОСОБА_7 в період будівництва ними жилих будинків, та безпосередньо після завершення будівництва в установленому на той час порядку не змінювались, і будь-яких спорів з приводу суміжного землекористування між сторонами не існувало.

Відповідно до Земельного Кодексу УРСР 1970 року, зокрема ст. 16, 87, 102 -  надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок проводиться на підставі рішення виконавчих комітетів, зокрема селищних Рад народних депутатів, встановлених  законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Земельні ділянки для індивідуального будівництва надаються у безстрокове користування громадянам за рішенням виконавчого комітету селищної ради депутатів  у  відповідності з генеральним планом розвитку і забудови селища, в розмірах від 0,07 до 0,12 га

      Таким чином надання земельної ділянки ОСОБА_7 для будівництва жилого будинку з визначенням на плані цієї ділянки, що заїзд до домоволодіння названого забудовника буде проходити із вулиці Жданова (нині Лісова) біля крайньої межі земельної ділянки ОСОБА_5, проведено у відповідності до діючого на той час законодавства Союзу РСР та Української РСР.

    Вимоги ОСОБА_5 про те, що спірний заїзд розташований на виділеній для них земельній ділянці об’єктивними доказами не підтверджено, а тому їхні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою розмірами 28х5 м є безпідставними.

    Згідно рішення Понінківської селищної ради № 2 від 17.11.1993 року для ОСОБА_7 передано  у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_3 в розмірі 0,1760 га.

    Позивачі посилаються, що дане рішення є недійсним в частині, що цим рішенням у них вилучено земельну ділянку розмірами 5х28 м, яка знаходиться саме у їхньому користуванні, та згоди на вилучення вони не давали.

    Твердження ОСОБА_5, що спірна земельна ділянка розміром 5х28 м перебуває у їхньому законному користуванні в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, а як уже зазначалась вище, ця частина ділянки згідно рішення виконавчого комітету Понінківської селищної ради  від 26.05.1978 року, наказу директора Шепетівського лісгоспзагу від 14.06.1978 року, плану земельної ділянки, затвердженого райархітектром 6.06.1979 року надана в безстрокове користування для ОСОБА_7

    Зазначене рішення, наказ, план в установленому законом порядку не скасовані, залишаються чинними на теперішній час, через що суд їх розцінює як належні і допустимі докази, котріі підтверджують законність надання, користування, володіння ОСОБА_7 спірною частиною земельної ділянки, а тому зобов’язує ОСОБА_5 відповідно до ст.391 ЦК України не чинити йому перешкод у користуванні згаданою частиною земельної ділянки.

    Суд не знаходить підстав для задоволення вимоги ОСОБА_7 щодо стягнення з відповідачів за зустрічним позовом моральної шкоди.

Як установлено судом на місці огляду спірної земельної ділянки, заїзд до будинку ОСОБА_7 фактично існує, ОСОБА_6 він не захоплений, і його можливо використовувати для цільового призначення.

Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, що відповідачі конкретними, винними, неправомірними діями заподіяли йому моральні страждання, тому згідно до ч.1 ст. 1167 ЦК відсутні підстави стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди.     Керуючись наведеним, ст.10, 60, ч.3 ст. 209, ст. 212-215,  ЦПК суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відмовити.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Зобов’язати  ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод для ОСОБА_7 у користуванні  проїздом, розташованого в смт. Понінка, який проходить від вулиці Лісова біля належного ОСОБА_6  будинку до домоволодіння ОСОБА_7 довжиною 28 м та шириною 5 м.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення, та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий ________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня  2010 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі судді Горщар А.Г.

при секретарі Салюк Т.М.

з участю позивачів, їх представника ОСОБА_1, відповідачів, їх представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Полонне

цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи на стороні позивачів не заявляючої самостійних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_7, Понінківської селищної ради  про усунення перешкод у володінні, користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним рішення селищної ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до  ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи Понінківської селищної ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди,-

Керуючись  ст.10, 60, ч.3 ст. 209, ст. 212-215,  ЦПК суд,-

вирішив:

В позові ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відмовити.

Позов ОСОБА_7 задовольнити частково.

Зобов’язати  ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити перешкод для ОСОБА_7 у користуванні  проїздом, розташованого в смт. Понінка, який проходить від вулиці Лісова біля належного ОСОБА_6  будинку до домоволодіння ОСОБА_7 довжиною 28 м та шириною 5 м.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту його проголошення, та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий ________________