АПЕЛЯЦІЙНИЙ      СУД     ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

  №  22ц – 5254 - 2010 року.                                           Головуючий  у  першій  інстанції

                                    Тімошенко Н.В.

Суддя – доповідач    Шабовська  В.А.

                    Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

2010  року      серпня    місяця      11         дня.                     м.   Полтава

Колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах  Апеляційного  суду   Полтавської  області  в  складі:                                

головуючого                          Гальонкіна С.А.

суддів                   Омельченко  Л.М.

                                                             Шабовської В.А.

          при  секретарі                           Ачкасовій  О.Н.

    прокурора                                

    адвоката

    позивача                                

              представника   позивача          

    відповідача    

            представника відповідача  

 розглянула  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Полтаві  цивільну справу  за  апеляційною  скаргою  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6

на   рішення  Октябрського  районного     суду  м.  Полтави  Полтавської  області  від    22  березня   2010  року

по  справі   за  позовом   Полтавського  обласного  комунального  виробничого  підприємства  теплового  господарства  «Полтаватеплоенерго»  до   ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6  про  стягнення  заборгованості  за  послуги  теплопостачання,  -

колегія  суддів,  заслухавши  доповідь  судді – доповідача  апеляційного  суду, -

                В С Т А Н О В И Л А:

    Рішенням  Октябрського  районного  суду  м. Полтави  від  22  березня  2010  року   позов  ПОКВПТГ  «Полтаватеплоенерго»   задоволено.

    Стягнуто  з  ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6  в  солідарному  порядку  на  користь  ПОКВПТГ  «Полтаватеплоенерго»заборгованість  за  спожиту  теплову  енергію за  період  з  1  листопада  2003  року  по  1  вересня  2009 року  в сумі  788  грн.  47  коп.  та  витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи  в сумі  30  грн.

    Стягнуто  з  ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6  в  солідарному  порядку  на  користь   держави  державне  мито  в  сумі  51  грн.

    ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5  та  ОСОБА_6  в апеляційній скарзі  ставлять  питання  про  скасування   рішення  місцевого суду  та  просять  постановити  нове,  яким  частково  задовольнити  позов  та  застосувати  строк  позовної  давності,  відмовити  у стягненні  з  них  судових  витрат.

    Апеляційна  скарга  підлягає  до  часткового  задоволення із  наступних  підстав.

    Відповідно  до  ч.3,4  ст. 309  ЦПК  України  підставами  для скасування рішення  місцевого  суду  і  ухвалення нового  є  невідповідність  висновків  суду  обставинам  справи  та  порушення  або  неправильне  застосування  норм матеріального  або  процесуального  права.

Місцевим судом  правильно  встановлено  та ніким не  оспорюється,  що  відповідачі  є  співвласниками  квартири    АДРЕСА_1,  де  вони  зареєстровані,  фактично  проживають  та користуються  наданими  позивачем  послуг  по  теплопостачанню  (а.с.9, 38,39).  

Задовольняючи  позовні  вимоги  в  повному  обсязі,  місцевий суд  послався на   ст. 64  ЖК  України,  а також    зазначив,  що  оскільки  відповідно  до  ст. 264  ЦК  України  відповідачі  визнали  борг,  то  строк  позовної  давності не  може  застосовуватися.

Проте  з  таким  висновком  суду  повністю  погодитися  не можна.

 Згідно    зі  ст. 71  ЦК  України (в  редакції  1963  року)  загальний строк  для  захисту  права  за  позовом  особи,  право якої  порушено  (позовна  давність),  встановлюється  в  три  роки.

Аналогічний  строк  встановлений  і  ст. 257  ЦК  України  ( в редакції  2004  року).

Частиною  1  ст. 264  ЦК  України  визначено,  що  перебіг  позовної  давності  переривається  вчиненням  особою  дії,  що  свідчить  про  визнання  нею  свого  боргу    або  іншого  обов’язку.

Відповідно  до  ч.4 ст. 267  ЦК  України  сплив  позовної  давності,  про  застосування  якої  заявлено  стороною  у  спорі,  є  підставою  для  відмови  у  позові.

Заперечуючи  проти  позовних  вимог    відповідачі  посилалися  на  необхідність  застосування  строку  позовної  давності  при  вирішенні  спору  та  вказували  про  те,  що  попередній  борг  вони  не визнавали  і  не  сплачували  його.

Однак  суд  на  ці  посилання  відповідачів  достатньої  уваги  не  звернув.

З  матеріалів  справи  вбачається,  що ОСОБА_6   щомісяця  частково сплачували  лише   поточні  платежі,  тобто оплачували  послуги  за  конкретні  місяці.   Будь – які  дані  у  справі  про  сплату саме  заборгованості  за  надані  послуги  за  попередній  період  відсутні.  Договір про  реструктуризацію  боргу  також  відсутній.

  Відповідно  до  договору  про надання  послуг  теплопостачання  №  16346  від  14  червня  2005  року  (а.с.  23-24)  був  встановлений  борг  на  1 червня  2005 року  в сумі  243  грн.  07  коп.,  але,  як  видно  із  змісту   пояснення  до  договору,  викладеного власноручно  ОСОБА_3,   борг  він  не  визнав  та не  сплачував  його.

    За  таких  обставин, місцевий  суд  безпідставно  не  застосував  строк  позовної  давності.

Місцевим  судом  правильно  встановлено  про  наявну  заборгованість  у відповідачів   за  спожиту  теплову  енергію.

Статтею  64  ЖК  України  передбачено,  що  повнолітні  члени  сім»ї  несуть   солідарну    з  наймачем  майнову  відповідальність  за  зобов»язаннями,  що  випливають   із  зазначеного  договору.

Стаття  360  ЦК  України  передбачає,  що   співвласник  відповідно  до  своєї  частки   у праві  спільної  часткової  власності  зобов»язаний    брати  участь  у  витратах  на  управління,  утримання  та  збереження  спільного  майна,  у сплаті  податків,  зборів  (обов»зкових  платежів),  а також  нести  відповідальність  перед  третіми  особами  за  зобов»язаннями,  пов»язаними  із  спільним  майном.

З матеріалів справи  вбачається,  що  відповідачі  є  суб»єктами  права  спільної  часткової  власності.  Тому  вони,  відповідно  до  вимог  статті  360  ЦК  України   несуть  відповідальність  відповідно  до  своєї  частки,  а не  в солідарному порядку.

    Заборгованість  за  період  з  1  вересня  2006 року  по 1  січня  2007  року   становить  172  грн.  95  коп.

Борг  за  2007  рік склав (  1035,46  грн.  -  925,79  грн.)   63  грн.  21  коп.,  за  2008  рік  -  борг  відсутній,  є  незначна  переплата  в сумі  28  грн.  52  коп..;  за  період  з  1  січня  по  1 вересня  2009  року  борг  склав  203  грн. 39 коп.  Загальна  сума  боргу  склала  439  грн.  55  коп.  З  врахуванням переплати за  2008  рік,  стягненню  з  відповідачів  підлягає  загальна  сума  боргу  за  спожиту  теплову  енергію заборгованість  за  період  з  1 вересня  2006  року по  1  вересня  2009  року  в  розмірі  411  грн. 03  коп.

    Судові  витрати  в  сумі  51  грн.  та  за  ІТЗ  в  сумі  30  грн.  підлягають  стягненню  з  відповідачів,  але  не  в солідарному  порядку, а в рівних  частинах  з  кожного.

    Оскільки  обставини    справи  місцевим  судом  встановлені  повно  та  правильно,  колегія суддів вирішила  апеляційну  скаргу  задовольнити,  рішення  місцевого  суду  змінити  та  зменшити  розмір  стягненої  суми  боргу  до  411  грн.  грн.  03  коп.  застосувавши  строк  позовної давності.

Керуючись  ст. ст.  303, 304, ч.1 п.3,4  ст. 309, 316, 317  ЦПК  України,  колегія суддів, -

                    В И Р І Ш И Л А:

    Апеляційну  скаргу  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6  частково  задовольнити.

    Рішення  Октябрського  районного суду  м. Полтави  від   2  березня  2010  року змінити.

    Стягнути  з  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6  з  кожного  на  користь  

Полтавського  обласного  комунального  виробничого  підприємства  теплового  господарства  «Полтаватеплоенерго»   заборгованість  за  спожиту  теплову  енергію  за  період  з  1  вересня  2006  року  по  1  вересня  2009  року    по  102  грн.  76  коп.     та  по  4  грн.  50  коп.  за  витрати на  інформаційно-технічне  забезпечення  судового  розгляду.

    Стягнути  з    ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6  з  кожного  на  користь  

держави  державне  мито  по  12  грн.  75  коп.

    В іншій  частині  рішення місцевого  суду  залишити  без  змін.

    Рішення   набирає  законної сили  з  моменту проголошення  і  може  бути  оскаржене  протягом  двадцяти  днів  шляхом  подачі   касаційної  скарги  до  Верховного  Суду  України.

        Головуючий

        Судді                     підписи.

        З  оригіналом згідно: