Справа №2-981-2010
РІШЕННЯ
Іменем України
з а о ч н е
22 липня 2010 р. м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Каніщєвої Н.О. при секретарі Толкачовій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого Акціонерного товариства ?льфа-Банк про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства ?льфа-Банк про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди. В уточненні до позовної заяви від 28.04.2010 року позивач вказала, що відповідачем порушені вимоги договору кредиту № 50000088767 від 23.03.2008 року щодо надання їй примірника самого кредитного договору. Вона отримала тільки додаток до Договору № 1, а саме – графік платежів та сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, та перелік послуг, якими можна користуватися при обслуговуванні кредитного договору. Відповідач не надавав позивачці послуги, які гарантовані законодавством, а саме: ЦК України – ст.. 1056, Законом України ?ро банки та банківську діяльність”, постанови НБУ № 168 та ст.. 22 Закону України ?ро захист прав споживачів”. На її неодноразові звернення до відповідача з вимогою надати їй примірник договору, вона не отримала відповіді, в зв’язку з цим припинила сплачувати борг по вказаному договору. Просить визнати недійсним вказаний кредитний договір та стягнути з відповідача 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що отримала від відповідача кредит в розмірі, еквівалентному приблизно 1000 доларів США, а саме – 5000 грн. Просить визнати недійсним договір на тих підставах, що їй не видають примірник договору. Доказів завдання їй моральної шкоди, вона не має.
Відповідач до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином .
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки до судового засідання відповідача, належним чином повідомленого та такого, що не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі доказів, що маються в справі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази (ст. 11 ЦПК України) суд установив наступне:
Як вбачається з Додатку № 1 (а.с. 94), між позивачкою та відповідачем 23.03.2008 р. був укладений договір № 5000088767 про надання споживчого кредиту під 40% на суму 1187,00(валюту не вказано). Остання фраза вказаного Додатку викладена наступним чином ?ідпис Позичальника на цьому Договорі свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування.”
Позивачка не заперечує про те, що вона отримала від відповідача кредитні кошти на суму, обумовлену в Договорі, а саме – 5000 грн., а також на протязі року робила платежі за вказаним Договором, останній платіж зроблено 29.05.2009 р.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.
Статтею 215 ЦК України визначені підстави недійсності правочину, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Жодних з таких підстав, які б свідчили про недійсність правочину, позивачем не наведено. Норми цивільного кодексу з огляду на обставини зазначені відповідачем не встановлюють недійсність цього кредитного договору (ч.2 ст. 215 ЦК України).
Розглядаючи позовні вимоги відносно відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Проте задоволення такої вимоги за умови її пред'явлення можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», який передбачає право споживачів на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (товар, робота чи послуга, що виготовляється, виконується чи надається для суспільних потреб), у випадках, передбачених законом.
Іншими словами, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодуванню підлягає моральна шкода, завдана небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, у випадках, передбачених законодавством.
В судовому засіданні позивачкою не наведені докази створення їй діями відповідача небезпеки для її життя та здоров’я.
Таким чином, суд, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені в силу ст. 60 ЦПК України докази, вивчивши матеріали справи, законодавство, що регулює дані правовідносини, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 203, 204, 215, 216, 1054 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
В позовних вимогах ОСОБА_1 до Закритого Акціонерного товариства ?льфа-Банк про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 8(вісім) грн. 50 коп.. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь УДК м. Донецьк у розмірі 37(тридцять сім)гривень.00 коп.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до місцевого суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: