Справа № 2-279\09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01. вересня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Сітайло Л.Г.
при секретарі -- Кравчук О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства „Шляхове-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Солом’янського району м. Києва (далі - КП ШЕУ) до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
ВСТАНОВИВ:
02 грудня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка сталася 16.10.2008 року, а саме на площі Кривоноса в м. Києві відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не впоравшись з керуванням, здійснив наїзд на колесовідбійник, що розділяє зустрічні смуги руху. За позивачем на праві повного господарського відання закріплено, в якості основного фонду об’єктів зовнішнього благоустрою, проїзд на тротуар по вул. Урицького в м. Києві. Згідно з актом: пошкодження шляхової споруди від 16.10.2008 року пошкодження зазнали 80 погонних метрів металевого двохбічного колесовідбійника та 16 металевих стовпчиків, на яких він кріпився. Відповідно до кошторису, виконаного позивачем, вартість відновленого ремонту складає 22 148,40 грн. Беручи до уваги, що відповідача визнано винним в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 22 148,40 грн.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що автомобілем НОМЕР_1, він керував на підставі довіреності ОСОБА_3, який, в свою чергу, застрахував свою цивільно-правову відповідальність та відповідальність осіб, які на законних підставах керують автомобілем, в ВАГ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант". Про наявність полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортного засобу від повідомив позивача. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що відповідач керував автомобілем НОМЕР_1, власником якого він є, на підставі довіреності. 06 листопада 2007 року ним застраховано свою цивільно-правову відповідальність та відповідальність осіб, які керують вищезазначеним автомобілем на законних підставах в ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант". На підставі вищевикладеного, просив відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи ВАГ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" в судовому засіданні пояснив, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована товариством. Позивач не звертався до товариства з приводу відшкодування завданої відповідачем шкоди в зв’язку з чим, при винесенні рішенні покладався на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши письмові докази та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно з наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації № 23 від 21.02.2002 року за Комунальним підприємством „Шляхове-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Солом’янського району м. Києва на праві повного господарського відання закріплено проїзд та тротуар по вул. Урицького у м. Києві.
З адміністративної справи № 3-27634/08 вбачається, що 16.10.2008 року на площі Кривоноса в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1, під керування відповідача та „ДЕУ" д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок перевищення дозволеної швидкості руху відповідач здійснив наїзд на колесовідбійник уламки якого, в свою чергу, пошкодили автомобіль „ДЕУ" д.н.з. НОМЕР_2.
Відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 22.10.2008 року ОСОБА_2 піддано адміністративному стягненню за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу в дохід держави.
Згідно з актом про пошкодження Т30ДР, складеного 16.10.2008 року позивачем, внаслідок ДТП пошкоджено 80 метрів металевого двохбічного колесовідбійника та 16 стовпчиків, на яких він кріпився.
Відповідно до кошторису позивача, складеного 30.10.2008 року, відновлювальний ремонт металевого двохбічного колесовідбійиика становить 22 148,40 грн.
Статтею 1187 ЦПК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося сторонами, що автомобіль «Шевроле" д.н.з. НОМЕР_3, яким керував відповідач на підставі доручення, належить ОСОБА_3
Встановлено, що 06.11.2007 ОСОБА_3. уклав з ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант" договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3105891 першого типу. Відповідно до умов останнього, Товариство зобов’язувалось відшкодувати заподіяну шкоду третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю автомобіля НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують вищезазначеним автомобілем.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові.) або іншій особі, визначені в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умову договору.
Згідно зі ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, який страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
В ході судового розгляду до участі в розгляді справи судом залучено ВАГ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант", представник якого пояснив, що договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № ВВ/3105891 від 08.11.2007 року був чинним на момент ДТП, а тому підстави для стягнення шкоди з ОСОБА_2 за завдану шкоду відсутні.
Представники позивача в судовому засіданні наполягали на стягненні шкоди з відповідача.
Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності ВАТ „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант", суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/З 105891 від 06.11.2007 року страхове відшкодування за шкоду, завдану майну потерпілого, завжди зменшується на суму франшизи в розмірі 5.10 грн.
Враховуючи, що позивач, згідно з умовами договору, не має право на отримання суми франшизи, суд приходить до висновку про стягнення останньої в розмірі 510 грн. з відповідача.
Статтею 88 ЦПК України передбачено, що в разі задоволення позовних вимог стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує документально підтверджені судові витрати.
Керуючись ст. ст. 985,1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", ст. ст. 57,58 60,88,199,212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства „Шляхове-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них" Солом’янського району м. Києва суму матеріальної шкоди в розмірі 510 грн., судовий збір в розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 три., а всього 591 три.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня оголошення рішення.