Справа №2-2010-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Мягкохода Ю.В.
при секретарі Кузьо В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, встановлення місця проживання дитини та поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що сімейне життя з відповідачем не склалося з-за зловживання відповідача спиртними напоями та його безвідповідального ставлення до потреб сім»ї, з грудня 2008 року сторони не проживають разом, не ведуть спільного господарства, шлюбних стосунків не підтримують, також позивач просить визначити місце проживання спільної дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з нею, поділити спільне майно подружжя, набуте стронами під час шлюбу, виділивши позивачу двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, а відповідачу виділити автомобіль марки «KIA CERATO», д/н НОМЕР_2, пояснюючи свої вимоги тим, що спірна квартира була придбана нею шляхом інвестування її особистих коштів у будівництво, за власний кошт було проведено ремонт та придбано меблі, а відповідач і на сьогодні у своїх особистих цілях використовує спірний автомобіль.
Позивач у судове засідання не з’явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила.
У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, додатково також просила стягнути з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 30% з усіх видів заробітку (доходу) відповідача з дня подачі позову до суду та до повноліття дитини.
Відповідач та його представник позов визнали частково, відповідач пояснив, що дійсно не заперечує проти розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, але заперечує проти запропонованого варіанту поділу майна між сторонами, оскільки інвестування спірної квартири здійснювалось за кошти батьків позивача та відповідача у рівних частках, вважає прийнятним варіант розподілу спірного майна у рівних частках між сторонами.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено у судовому засіданні, сторони перебувають в шлюбі з 05.08.2000 р. Від подружнього життя мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З грудня 2008 р. сторони не підтримують шлюбних стосунків, спільне господарство не ведуть, проживають окремо.
Суд на підставі всебічного дослідження матеріалів справи з врахуванням відносин, які склалися між подружжям, дійшов висновку, що сторони не змогли створити міцної сім’ї, тому їх шлюб підлягає розірванню.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Оскільки неповнолітня дочка знаходиться на утриманні матері, батько дитини може надавати матеріальну допомогу, суд вважає, що з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки необхідно стягнути аліменти в розмірі 30% доходу відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти підлягають стягненню від дня пред’явлення позову.
Згідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо. не дійшли зкоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Оскільки відповідач не заперечує проти проживання дитини з ма.тір»ю, тому суд вважає за можливе визначити місце проживання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір»ю, ОСОБА_1.
Також позивач просить поділити майно, нажите під час шлюбу, а саме, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка відповідно до свідоцтва про право власності №2118-С/К1 від 17.12.2003 р. на праві власності належить позивачу та автомобіль марки «KIA CERATO», 2007 р. випуску, кузов №НОМЕР_3, д/н НОМЕР_2, який на праві власності належить відповідачу, виділивши їй з донькою у власність квартиру, а автомобіль залишивши у власності відповідача.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що спірна квартира була придбана нею під час шлюбу за рахунок особистих коштів, проведено ремонт та придбано меблі, дана квартра є єдиним житлом, у якому на сьогодні може мешкати позивач та її донька, іншого житла не має.
Відповідач проти даної позовної вимоги заперечує, оскільки вважає дане спірнє жиле приміщення спільною сумісною власністю, придбаною під час подружнього життя сторонами у інтересах родини, не заперечує визнання за сторонами права власності по 14 частині спірної квартири та автомобіля.
Як встановлено у судовому засіданні, шлюб між сторонами укладено 05 серпня 2000 року.
10.09.2001 р. між ЗАТ «Домобудівельний комбінат №1» та ОСОБА_1 було укладено інвестиційний котракт №125 про інвестування у житлове будівництво. Предметом даного контракту є інвестування житлового об’єкту - квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,56 м. кв.
За період з 10.09.2001 р. по 18.02.2002 р. ОСОБА_1 було здійснено інвестування за даним договором на загальну суму 62810,58 грн.
Власником квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності с позивач ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17.12.2003 р. №2118С/КІ.
Згідно із довідкою форми З ВСП «Відрадненський» від 04.08.2009 р. встановлено, що у АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_8 та їх донька ОСОБА_5.
Судом встановлено, що власником автомобіля марки «KIA CERATO», 2007 р. випуску, кузов №НОМЕР_3, д/н НОМЕР_2 є відповідач ОСОБА_9.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що одни з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї. то гроші, інше майно, в тому числі і гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї.
Оскільки судом під час розгляду було встановлено, що спірна квартира та автомобіль є майном, набутим подружжям під час перебування у шлюбі, під час придбання даного майна сторони керувались інтересами сім»ї, позивачем не доведено факту придбання спірної квартири за особисті кошти, не зазначено та не підтверджено документально джерел надходження даних коштів, тому суд приходить до висновку, що потрібно визнати право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 та автомобіля марки «KIA CERATO». 2007 р. випуску, кузов №НОМЕР_3, д/н НОМЕР_2 за позивачем та відповідачем.
Згідно із ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до норм вищевказаної статті з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 16 грн.
Витрати по реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС покласти на відповідача.
Судовий збір в сумі 51 грн. на витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 10,60,88,174,208,209,212-215,223,294,367 ЦПК України, ст. ст. 180,182,183,191,105,110,112,160,161,60-62,70,71 Сімейного кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини, встановлення місця проживання дитини та поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, зареєстрований 05.08.2000 р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 388) розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, стягнути з ОСОБА_6 17 (сімнадцять) грн. в доход держави, ОСОБА_7 від оплати судового збору звільнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, мешкаючого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3. на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 30 % заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 07.10.2009 р. та до повноліття дитини, до 04.03.2025 року.
Встановити місе проживання неповнолітньої ОСОБА_3. 0403.2007 р народження з матір»ю, ОСОБА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину автомобіля марки «KIA CERATO», 2007 р. випуску, кузов №НОМЕР_3, д/н НОМЕР_2.
Визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину автомобіля марки «KIA CERATO», 2007 р. випуску, кузов №НОМЕР_3, д/н НОМЕР_2.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 16 грн.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.