Справа №2-3308-1/09 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Мягкохода Ю.В.

при секретарі Кузьо В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» про стягнення суми за договором банківського вкладу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2009 року Позивач звернулась до суду з зазначеною позовною заявою, в які просить стягнути з Відповідача суму внесену нею на депозитний рахунок в розмірі 180000 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також понесені позивачем судові витрати в розмірі 30 грн. - за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, додатково зазначивши, що вона наполягає на поверненні коштів, оскільки потребує дані кошти для проведення оперативного лікування її матері.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому суд у відповідності до статті 224 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що між Позивачем і Відповідачем 01.12.2008 року був укладений Договір «Новорічний» № 29.1-ДФ-980-1244/08 (далі - Договір), в порядку передбаченому ст. 1058,1059 ЦК України.

Згідно п. п. 2.1-2.4 Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 180 000 грн. на термін 3 місяці тобто до 03.03.2009 року. Факт внесення Позивачем суми грошових коштів підтверджується квитанцією № 504 від 01.12.2008 року.

Відповідно п. 3.4.3 та п. 4.3 Договору сплата процентів і повернення вкладу здійснюється по закінченню строку депозиту, а також у випадках дострокового розірвання договору.

Позивач звернувся до НБУ з заявою про повернення депозиту 26.03.2009 року. Листом від 17.04.2009 року НБУ відмовив Позивачу у поверненні грошових коштів на підставі Постанови НБУ № 157 від 23.03.2009 року, якою на період з 24.03.2009 р. по 23.09.2009 р. в АБ «Банк регіонального розвитку» було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів..

Згідно п. 2 ч. 5 Постанови Правління НБУ № 413 банки зобов’язані уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів. Отже, зазначена Постанова не містить заборони достроково виплачувати грошові кошти за депозитними договорами. А на виконання зазначеної Постанови Відповідачем були вжиті заходи щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів.

Строк повернення депозиту настав 03.03.2009 року, однак відповідач у добровільному порядку частково повернув банківський вклад позивачу на загальну суму 60000 грн., про що свідчать надані позивачем квитанції.

Відповідно до ст. 1060 ч. 2 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Умова договору про відмову від права на одержання вкладу після закінчення терміну дії договору є нікчемною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порядку ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість відмови відповідача.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки. встановлені договором або законом.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача суми банківського вкладу та відсотків підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У зв’язку із вищевикладеним, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума банківського вкладу у розмірі 120000 грн., сума нарахованих відсотків за договором у розмірі 15908,23 грн., 3% річних за час прострочення повернення вкладу 1947,95 грн., а також 6020 грн. індексу інфляції за весь час прострочення повернення депозиту.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача суму в розмірі 50000 гривень в порядку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яку обґрунтовує моральними стражданнями та погіршенням стану здоров’я.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції (послуги), яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією (послугою) у випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається із вимог Закону України «Про захист прав споживачів» моральна шкода споживачу відшкодовується виключно у випадку заподіяння продукцією (послугою) шкоди життю та здоров’ю споживача.

Виходячи із вищенаведеного суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. не підлягає.

Судовий збір у розмірі 1700 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 526,525,610,611,1058,1060 ЦК України, ст. ст. 10,11,60.81. 88,169,209,213,214,215,224-228,294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» про стягнення суми за договором банківського вкладу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу 120000 грн., суму нарахованих відсотків за договором у розмірі 15908,23 грн., 3% річних за час прострочення повернення вкладу 1947,95 грн., 6020 грн. індексу інфляції за весь час прострочення повернення депозиту, а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 143906 (сто сорок три тисячі дев’ятсот шість) гривень 18 копійок.

Стягнути Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на користь держави судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

У решті заявлених вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.