Р І Ш Е Н Н Я Справа № 2-1143/10
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2010 р. Сокальський районний суд Львівської області в складі
головуючого - судді Фарини Л.Ю.
при секретарі Матолінець З.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася в суд до відповідача позовні вимоги мотивує наступним. У відповідності до порядку , встановленому ст. 118 Земельного кодексу України 31 липня 2006 року мені видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 523685 на підставі рішення Жвирківської селищної ради 18 сесії 4 скликання від 21.04.2005 року №87, і сесії 5 скликання від 12.04.2006 року №65, яким засвідчено право власності на земельну ділянку розміром 01500га за адресою АДРЕСА_1
Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010646102812.
При виготовленні Державного акту про право власності на земельні ділянки відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про землеустрій», ст.198 Земельного кодексу України суміжні землекористувачі погодили зовнішні межі земельної ділянки.
15 червня 2006 року Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_1 землекористувача земельної ділянки в смт.Жвирка, вул.Б.Хмельницького,3 7 погоджено суміжним землекористувачем ОСОБА_4 (в наступному- ОСОБА_5.), що проживає за адресою: АДРЕСА_2
Актом визначено, що межі проходять по огорожі. Вказана огорожа була встановлена колишнім власником будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5, який помер.
24.03.2008 року суміжні землекористувачі ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у ході приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 згідно акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі. погодили межі із суміжними землекористувачами , у тому числі з нею по існуючій огорожі.
По спливу часу, огорожа між власниками суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_3 похилилася, почала створювати перешкоди праву власності на її земельну ділянку, Огорожа похилилася у бік моєї земельної ділянки, цю перешкоджає пересуванню по її земельній ділянці, перешкоджає вирощуванню квітів, на мою земельну ділянку виливаються нечистоти та відходи життєдіяльності, викидається бур»ян з городу суміжним землекористувачем.
Впродовж майже 3 - років вони намагалися відновити межі, шляхом облаштування нової огорожі за існуючою огорожею, встановленою суміжним землекористувачем, однак наші пропозиції завжди відхилялися сусідами , власниками земельної ділянки, ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Оскільки її право власності на належне користування земельною ділянкою порушено , в порядку, встановленому ст. 159,160 ЗК України , вона звернулася із заявою до органу місцевого самоврядування , Жвирківської селищної ради за відновленням порушеного права, усунення порушення права землекористування, без позбавлення права володіння земельною ділянкою.
14.05.2009року комісія Жвирківської селищної ради визнала факт нахилу існуючої огорожі між суміжними землекористувачам, що порушує право власності на землю власника земельної ділянки за АДРЕСА_4 без позбавлення права володіння земельною ділянкою.
Зобов'язано суміжних власників земельної ділянки, гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирівняти огорожу із сторони її земельної ділянки.
По спливу річного терміну вимога органу місцевого самоврядування залишається не виконаною, між сусідами існують постійні конфлікти, її право власності на цільове використання земельної ділянки порушується.
Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий ) шар в межах цієї ділянки, а також на простір, що є над ним і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових будівель і споруд.
Право власності па землю гарантується Конституцією України, ст.373 ЦКУ ст.1 Земельного кодексу України.
З метою забезпечення вимог щодо змісту добросусідства (ст.103 Земельного кодексу України) нею запропоновано відповідачам здійснити встановлення огорожі за її власний рахунок по існуючій межі землекористування, огорожі. Однак і ця пропозиція відповідачами відхиляється без жодної адекватної аргументації. Просила суд зобов'язати усунути порушення її права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 зобов'язавши відповідачів виконати рішення комісії Жвирківської селищної ради від 14.05.2010р. щодо зобов»язання вирівняти огорожу зі сторони ОСОБА_1 не чинити перешкод у встановленні суміжної огорожі на своїй земельній ділянці.
Відповідачі подали в суд 06.07.2010р. письмові заперечення в яких зазначили, що позовні вимоги ОСОБА_1 до них є безпідставними і такими, що підлягають до відхилення в зв'язку із наступним :
- як суміжні землекористувачі вони ніколи в жодний спосіб не чинили перешкод позивачці в землекористуванні, своєю земельною ділянкою користуємося добросовісно та дотримуємося правил добросусідства, передбачених земельним законодавством України;
- не відповідає дійсності покликання позивачки на той факт, що протягом трьох років вони не дотримуються правил добросусідства та внаслідок нахилу огорожі між їхніми земельними ділянками перешкоджають їй в пересуванні своєю земельною ділянкою та в вирощуванні квітів, а також виливають нечистоти та відходи життєдіяльності, бур'ян з городу на її земельну ділянку, оскільки такого дійсно не відбувається;
- з земельною ділянкою позивачки їхня земельна ділянка межує з південної сторони. Безпосередньо на віддалі 1.5 - 2.0 метри від спірної огорожі розташований будинок позивачки, який затінює її земельну ділянку, що розташована по відношенню до їхнього будинку з північної сторони, а тому на ній, крім бур'яну, нічого не росте;
- частина огорожі дійсно похилилася на сторону позивачки, однак, так було і за життя батька, а позаяк огорожа влаштована з металевої сітки і кут нахилу є незначним це не чинить жодних перешкод позивачці у землекористуванні;
- нахил огорожі було збережено за взаємною домовленістю між батьком та сусідами в зв'язку із тим, що заїзд до нашого будинку в частині нахилу огорожі є вузьким і неможливо заїхати на подвір'я. За життя батька позивачка не висловлювала до нього претензій з приводу нахилу огорожі, знаючи про вказану домовленість, а на даний час не перестає доймати їх, безпідставно вчиняючи сварки в зв'язку із чим вони змушені звертатися за захистом в правоохоронні органи;
- позивачка вимагає від них влаштування нової огорожі за власні кошти, однак вони не можуть собі цього дозволити через матеріальний стан, а за свої власні кошти встановлювати огорожу відмовляється, хоча вони не заперечують їй у цьому аби лише залишили їх в спокої;
- щодо погодження меж з позивачкою, то таке проведене мною неправомірно, оскільки на той час вона не була ні власником , ні суміжним землекористувачем, яким був як власник будинку її батько і якому вказана земельна ділянка була виділена під забудову 5 квітня 1960 року за рішенням виконкому Жвирківської селищної ради № 7 та згодом за рішенням Сокальського районного суду та рішення виконкому № 123 від 09.06.1988 р. розподілена між двома користувачами ОСОБА_7 та ОСОБА_2 які й мали погоджувати межі;
- щодо приватизації земельних ділянок по існуючій межі, то це також проведено не вірно, оскільки при приватизації не враховано наявних в матеріалах інвентарних справ на їхні будинковолодіння планів земельних ділянок станом на 1977 рік, згідно з якими межа є рівною, а ширина земельної ділянки позивачки в спірній частині є значно меншою проти приватизованої нею. Про наявність таких планів їй стало відомо в ході підготовки до розгляду даної справи, а тому вона має намір звернутися до суду з зустрічним позовом до позивачки про визнання державних актів на землю недійсними та розмежування земельних ділянок, згідно із вказаними планами;
- встановлення меж земельної ділянки, згідно земельно-облікових документів, плану земельної ділянки, проекту відведення земельної ділянки не порушує її права на земельну ділянку, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає. У відповідності до ст. 120 ЗК України разом з набуттям права власності на нерухоме майно 1/2 частина житлового будинку після смерті батька до неї перейшло право на земельну ділянку, надану для обслуговування вказаного будинку та ведення особистого селянського господарства лише після прийняття спадщини і реєстрації права власності на будинок в 2008 році, а тому вона (ОСОБА_7) не мала права погоджувати межі позивачці, а її мати –ОСОБА_2 взагалі не погоджувала їх . Тому просили суд відмовити позивачам у задоволенні позову.
В судовому засіданні представники позивача – ОСОБА_8 та ОСОБА_9 позовні вимоги уточнили. Просили суд зобов»язати відповідачів усунути перешкоди у порушенні права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 зобов'язавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_6 вирівняти огорожу зі сторони ОСОБА_1 Крім того, усунути перешкоди у встановленні огорожі на власній земельній ділянці ОСОБА_1 – відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_7
ОСОБА_1 ж числа представник відповідача ОСОБА_9 подала заяву про залишення без розгляду уточненої позовної вимоги про усунення перешкод у встановленні огорожі на власній земельній ділянці ОСОБА_1 – відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
В судовому засіданні відповідачі та їхній представник ОСОБА_10 первісні та уточнені позовні вимоги заперечили. Надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши докази суд приходить до висновку, що змінені позовні вимоги підлягають до задоволення.
У статті 126 ЗК встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Право власності на земельну ділянку набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення посвідчується: цивільно-правовою угодою.
П.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку…. затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999р. (далі – інструкція) встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення в т.ч. міської ради. П 1.12, 1.15 інструкції – складання державного акта проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим проектом відведення цієї земельної ділянки. Розробку технічної документації зі складання державного акта здійснюють суб»єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.
Згідно п.9 Постанови КМУ від 26.05.2004р. №677 «Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником…
Як встановлено в судовому засіданні позивач є власником земельної ділянки розміром 01500га за адресою АДРЕСА_8, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 523685.
Відповідно до оглянутого в судовому засіданні акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 15 червня 2006 року на ім.»я ОСОБА_1 (землекористувача земельної ділянки в АДРЕСА_8) погоджено суміжним землекористувачем ОСОБА_4 (в наступному- ОСОБА_5.), що проживає за адресою: АДРЕСА_7
Актом визначено, що межі проходять по огорожі. Вказана огорожа була встановлена колишнім власником будинку АДРЕСА_6 ОСОБА_5, який помер.
Згідно акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 24.03.2008 року суміжні землекористувачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ході приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 згідно акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі погодили межі із суміжними землекористувачами – ОСОБА_1
Таким чином, межі суміжних земельних ділянок, визначені відповідно до державних актів на землю. На даний час акти є не скасовані, не визнанні недійсними, а отже є чинними на сьогоднішній день. Покликання відповідачів на те, що межі суміжних земельних ділянок встановлені з порушенням закону, оскільки мали бути визначені згідно земельно-облікових документів від 1977р., не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.103 ЗУ України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники земельних ділянок зобов»язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.
В силу ст.108 Земельного Кодексу України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені …парканом або іншою спорудою, то власники цих земельних ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить одному з сусідів.
Як встановлено в судовому засіданні з пояснень сторін, огорожа, яка одночасно служить межею земельних ділянок належить відповідачам в порядку ст..331 Цивільного кодексу. Даний факт визнали в судовому засіданні всі учасники судового розгляду.
Відповідно до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» межа земельної ділянки – умовна замкнена ламана лінія, що розмежовує земельні ділянки. Межовий знак – спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцезнаходження поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до додатку №11 Наказу про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об»єктів нерухомого майна №127 від 24.05.2001р. огорожа ділянки це - тини, паркани, частоколи, плоти, мури та інше, що відмежовує одну ділянку від іншої (від вулиці, проїзду тощо). Вона повинна ставитися тільки на межах, визначених відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.
Право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий ) шар… на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових та інших будівель і споруд.(ст.79 Земельного Кодексу).
06.07.2010р. під час огляду судом на місці спірної огорожі, було встановлено, що вона складається з металевої сітки, проходить по межі земельних ділянок, згідно державних актів на право власності на землю. Окрім того, паркан в сторону земельної ділянки позивача нахилений під кутом 15 градусів, внаслідок чого частина насаджень(квітів) ростуть між парканом та виступають за нього, що унеможливлює належний догляд за квітами, приводить до їхнього знищення. Крім того, через неналежний стан паркана позивачі не мають можливості встановити бетонну огорожу. Даний факт також підтверджено актом комісії Жвирківської селищної ради від 14.05.2009року.
З наведених підстав, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 367 ЦПК України та на підставі ст. 373,374 Цивільного кодексу України ст.78-81,103,106, 152, Земельного кодексу України , суд-
В И Р І Ш И В:
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користування земельною ділянкою - задоволити.
Усунути порушення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_5 зобов'язавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які проживають в АДРЕСА_4 вирівняти огорожу зі сторони ОСОБА_1
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий: