Справа № 2- 110/10.

      РІШЕННЯ

         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                

  07 липня 2010 року.                                                                                          смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області

        в складі: головуючого-судді:             В.М.Паламарчука

                         при секретарі:        В.І.Демчук

                         за участю відповідачки, вона ж позивачка ОСОБА_1                                                            

   розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Любар справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що 05 листопада 2004 року о 09 годин. на вулиці в с. Дідківці Чуднівського  району Житомирської області водій автомобіля НОМЕР_1  ОСОБА_3 за вказівкою ОСОБА_2 скоїв на неї наїзд. Внаслідок наїзду на неї автомобілем, вона  опинилася на капоті автомобіля і самостійно, окрім як впавши, злізти не змогла, так як автомобіль не зупинявся і продовжував рух.  Вона змушена була триматися за будь-що, аби не впасти на землю і не розбитися, автомобіль їхав по нерівній дорозі, що в свою чергу створювало більший ризик та загрозу для її життя. Продовжуючи свої протиправні дії, її намагалися скинути з автомобіля при його русі та провезли по всій вулиці села, що складає приблизно 2 км. Після зупинки автомобіля вона впала на землю, а гр. ОСОБА_2 вийшовши з салону автомобіля, почала наносити їй удари по голові та по різним чистинам тулуба. ОСОБА_3 при цьому тримав її за руки та наносив удари ногами і тільки односельці, які підійшли, не дозволили гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заподіяти їй тяжких наслідків.

Внаслідок даної пригоди, від протиправних дій гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 вона отримала тілесні ушкодження в вигляді різних синців, струсу головного мозку та забійної рани грудної клітини. Загальна сума заподіяної їй матеріальної шкоди складає 215 грн. 00 коп. Також їй завдано значної моральної шкоди, внаслідок негативних наслідків, які настали у вигляді погіршення  її стану здоров»я, тривалий час реабілітації, вимушені зміни та незручності в її житті, яку вона оцінює в сумі 3000 грн.

На підставі вище викладеного позивачка  ОСОБА_1 просить суд постановити рішення про стягнення з відповідачів в солідарному порядку  на її користь матеріальну шкоду в сумі 215 грн.  та 3000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги  підтримала в повному об»ємі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання на розгляд справи не з»явилася, хоча про час, місце та дату розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала до суду заяву про залишення її позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди без розгляду і просила суд слухати справу у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання на розгляд справи не з»явився, хоча про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином і не повідомив суд про причини неявки.

 Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого:

Як встановлено в судовому засіданні факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, гр. гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не встановлений, що підтверджується постановою про закриття кримінальної справи від 05 лютого 2007 року, згідно якої порушену кримінальну справу по факту хуліганських дій, вчинених відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України закрито за відсутністю складу злочину, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи та про закриття кримінальної справи від 31 грудня 2008 року, згідно якої порушену кримінальну справу № 240057/05 по факту хуліганських дій, вчинених відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України – закрито за відсутністю складу злочину. В порушенні кримінальної справи  відносно ОСОБА_2 по даному факту відмовлено за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ст. 15 ч. 3 ст. 115 ч. 2 п. 12 , 296 ч. 2 КК України. В порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 по даному факту відмовлено за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу злочинів, передбачених ст. 15 ч. 3 ст. 115 ч. 2 п. 12, ст. 296 ч. 2, ст. 286 ч. 1 КК України. Також в даній постанові зазначено, що згідно висновку експерта № 66 від 09 червня 2005 року у ОСОБА_1 є тілесні ушкодження у вигляді синця задньої поверхні правого стегна, садна тильної поверхні правого променевого зап»ясного суглобу, синець лівого передпліччя, правої щоки, забій м»яких тканин правої скроневої ділянки, 2 синці правої гомілки в середній третині. Дані тілесні ушкодження мають ознаки легкого ступеню без короткочасного розладу здоров»я. Виявлені тілесні ушкодження утворились від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від ударів рукою, ногою. Виникнення даних тілесних ушкоджень не характерні для автомобільної травми.  Згідно висновку експерта № 69 від 10 червня 2005 року слідує, що тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_1 утворились від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо від ударів руками, ногами. При русі автомобіля зі швидкістю 50 км/год. і удару його передньою частиною в праву частину тіла були б характерні ушкодження від удару бампером і капотом в праву нижню кінцівку у вигляді переломів гомілки, правого стегна, а також тілесні ушкодження голови, тулуба, які могли б утворитись від удару об капот або вітрове скло з послідуючим падінням на дорожнє покриття. Вище зазначені постанови скасовані, рішення по них не прийнято, а тому вони не мають доказового значення для вирішення даного позову.

Згідно п. 2 ППВС України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв»язок та є вина зазначеної особи.

 Як вбачається із ч. 2 п. 5 ППВС України від 31 березня 1995 року № 4 « Про судову практику  в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.    

Оскільки позивачка ОСОБА_1 інших доказів, які б підтверджували факт спричинення їй тілесних ушкоджень під час наїзду автомобіля НОМЕР_1  суду не надала, а тому суд відмовляє в задоволенні пред»явленого позову у зв»язку з його безпідставністю.    

  На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, 23,1166,1167,1187 ЦК України, Суд,-

                                      РІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю у зв»язку  з їх безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області  шляхом подання через Любарський районний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів, починаючи з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви. Також рішення може бути оскаржено шляхом подання протягом 10 днів, починаючи з дня його проголошення, апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарження, якщо така заява (або апеляційна скарга) не були подані. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у  20 – денний строк, рішення  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

                          Суддя                                                                                           В.М.Паламарчук