Справа № 2-а-930-1/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Мягкохода Ю.В.,

при секретарі Кузьо В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти Кагарлицького ДПС при управлінні державтоінспекції УМВС України в Київській області Киричка Олександра Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 05 серпня 2009 року стосовно нього було складено постанову, винесену інспектором роти Кагарлицького ДПС при управлінні державтоінспекції УМВ України в Київській області у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, яке нібито було вчинене позивачем 05.08.2009 року.

Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень Правил дорожнього руху засобами фото- та відео фіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності з ст. 14-1 КУпАП.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ. керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо. Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж. не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

Тому, він вважає, що фото, з зображенням його автомобіля і вказаній на фото швидкості не є переконливим доказом його провини.

Позивач стверджує, що фотографія зроблена приладом "Візір" відображає його автомобіль, але не відображає самого місця скоєння правопорушення, на підставі цього можна зробити висновок, що фотографія може бути зроблена в будь-якому місці. На фотографії не відображене місце події, а також відсутні відповідні знаки, які обмежують швидкість руху транспорту та конкретна ділянка дороги, на якій перебував в момент фотографування автомобіль під моїм управлінням. Окрім цього, функція встановлення часу на приладі "Візір" вільно доступна тільки користувачу, то він може бути скорегований в будь-який проміжок часу.

В постанові зазначено, що фотоматеріали отримано за допомогою працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобу «ВІЗИР» № 0812475, хоча в "Методичних рекомендаціях по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості "Візір" (копія додається) зовсім немає такого поняття, як робота в автоматичному режимі, а робота такого приладу відбувається тільки в ручному режимі, тому завідомо внесені неправдиві твердження, що постанова про винесення штрафу винесена на підставі автоматичної фіксації порушення. На підставі цього можна зробити висновок, що постанова сфальсифікована і містить неправдиві твердження.

У постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю. Фактично тому співробітником ДАІ, що склав постанову, було продемонстровано тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості, на приладі. Встановити та довести, що вимірювалась швидкість саме його автомобіля, неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді зафіксована швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від мого автомобіля.

При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості, можливо поряд із більшою швидкістю рухалися декілька автомобілів.

Тому, оскільки показання Технічного приладу (ВІЗІР № 0812475) не містить функції фіксації, будь-яким із зазначених вище способів, факту перевищення швидкості руху, як в даному випадку, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною та належним доказом, на якому грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.

За таких умов позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.

Позивач у судовому засіданні позовні вимои підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав на адресу суду заяву, у якій проти позову заперечував, просив справу розглядати у його відсутність.

Суд. заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 серпня 2009 року інспектором роти Кагарлицького ДПС при управлінні державтоінспекції УМВС України в Київській області Киричком Олександром Миколайовичем було винесено постанову стосовно позивача у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень Правил дорожнього руху засобами фото- та відео фіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності з ст. 14-1 КУпАП.

Проте така постанова не відповідає вимогам закону з таких підстав.

Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР. не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДА1, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу тощо. Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

В постанові зазначено, що докази отримано за допомогою працюючого в автоматичному режимі спеціального технічного засобу ВІЗИР № 0812475, хоча в "Методичних рекомендаціях по роботі з радіолокаційним відео записуючим вимірювачем швидкості "Візір" зовсім немає такого поняття, як робота в автоматичному режимі, а робота такого приладу відбувається тільки в ручному режимі, тому завідомо внесені неправдиві твердження, що постанова про винесення штрафу винесена на підставі автоматичної фіксації порушення. На підставі цього можна зробити висновок, що постанова сфальсифікована і містить неправдиві твердження.

Крім цього, отримані дані були зібрані з порушенням чинного законодавства України, а саме:

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП, пристрій, який робить фіксацію правопорушення ПДД повинен працювати в автоматичному режимі, а пристрій "Візір" не дозволяє працювати і фіксувати транспортні засоби в автоматичному режимі, тобто без втручання людини (інспектора) він не взмозі автоматично зафіксувати правопорушення, в даному випадку інспектор натиснувши кнопку фіксації, вибравши відповідний проміжок часу, натиснув кнопку фіксації, і зафіксував вибраний ним момент часу, автомобіль та місце фіксації.

До того ж. у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, яка марка приладу. яким вона проводилася тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС від 13.11.2006 № 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

Відповідно до п. п. 12.2,12.3 зазначеної Інструкції визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржу вальної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів. для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

Зокрема відповідно до п. 12 зазначеного наказу від 13.11.2006 № 1111 "Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України" основними формами несення служби є:

12.1.1. Патрулювання на автомобілях та мотоциклах.

12.1.2. Піше патрулювання.

12.1.3. Несення служби на постах (у тому числі стаціонарних).

12.1.4. Супроводження транспортних засобів та ескортування осіб. відносно яких здійснюється державна охорона.

12.2. Нагляд за дорожнім рухом з використанням транспортних засобів та без такого може бути відкритим, прихованим та змішаним.

Відкритий нагляд здійснюється працівниками ДПС при пішому патрулюванні, а також на службових транспортних засобах (автомобілях, мотоциклах), які мають спеціальне пофарбування.

Потайний нагляд здійснюється працівниками ДАІ на службових транспортних засобах (автомобілях) звичайного пофарбування, без написів та розпізнавальних знаків, під час руху в загальному потоці транспортних засобів.

Змішаний нагляд здійснюється одночасно на декількох службових транспортних засобах (автомобілях, мотоциклах), з яких щонайменше один повинен мати спеціальне, а решта - звичайне пофарбування."

У постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Фактично співробітником ДАІ, що склав постанову, було встановлено тільки час. який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості на приладі. Встановити та довести, що вимірювалась швидкість саме автомобіля позивача неможливо, а за таких умов різниця у кілька секунд може означати, що насправді зафіксована швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від автомобіля позивача.

При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості, можливо поряд із більшою швидкістю рухалися декілька автомобілів.

Необхідно також зазначити, що по ст. 251 КУпАП, докази: а саме: "Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами."

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Разом з тим, положення даної статті вказує на те, що належними доказами можуть бути також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Тому, оскільки показання технічного приладу (ВІЗІР № 0812475) не містить функції фіксації, будь-яким із зазначених вище способів, факту перевищення швидкості руху, як в даному випадку, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною та належним доказом, на якому грунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній. зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 коментованого кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків. коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

У зв’язку з вищевикладеним. суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КУпАП підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69,70,160,163 КАС України, ст. ст. 14-1. 251. 258. 283 КУпАП. суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора роти Кагарлицького ДПС при управлінні державтоінспекції УМВС України в Київській області Киричка Олександра Миколайовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора роти Кагарлицького ДПС при управлінні державтоінспекції УМВС України в Київській області Киричка Олександра Миколайовича від 05.08.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 260 грн.

Постанова може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.