Справа № 10094 Головуючий у 1 інстанції Бурлаченко О.О.
Категорія 26 Доповідач Лук'янова С.В.
У Х В А Л А
Іменем України
26 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого судді Маширо О.П.
суддів Лук'янової С.В., Троценко Л.І.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, відповідача Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядько» на рішення Київського районного суду міста Донецька від 13 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядько» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров’я та втрати працездатності при виконанні трудових обов’язків.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, апеляційний суд
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення Київського районного суду міста Донецька від 13 січня 2010 року в частині розміру суми, стягнутої у відшкодування моральної шкоди, і стягнення з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди у розмірі 140 тисяч гривень через необґрунтованість рішення суду, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи.
Суд помилково послався на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди. Стягуючи у відшкодування моральної шкоди 7 тисяч гривень, суд не врахував дійсну глибину душевних страждань позивача; суд врахував лише деякі негативні зміни в житті позивача, але не всі. Позивач став інвалідом, змінилося відношення до нього знайомих. Крім того, він має двох дітей, один з яких на час аварії був неповнолітнім; цих дітей необхідно виховувати і матеріально підтримувати; на його утриманні перебуває хворий батько; перед аварією позивач взяв кредит, після якої був змушений брати у борг гроші, щоб повернути кредит.
Суд не дав правової оцінки тривалості немайнових втрат позивача, можливості їх відновлення у майбутньому, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Попередній стан відновити неможливо.
Ухвалами апеляційного суду Донецької області були залишені без зміни інші рішення суду про стягнення значно більшої суми у відшкодування моральної шкоди (а.с.69-71).
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Київського районного суду міста Донецька від 13 січня 2010 року і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення норм матеріального і процесуального права: позивачем пропущений строк позовної давності; відсутній висновок МСЕК у підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди, позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди; у зв’язку з нещасним висновком, що стався з позивачем, відповідач виплатив позивачу компенсацію у розмірі 22500 грн.; суд не обґрунтував суму, яку стягнув на користь позивача у відшкодування моральної шкоди (а.с.84-88).
В судовому засіданні апеляційного суду позивач і його представник підтримали доводи своєї апеляційної скарги і не визнали апеляційну скаргу відповідача; представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відповідача і не визнав апеляційну скаргу позивача.
Рішенням Київського районного суду міста Донецька від 13 січня 2010 року частково задоволений позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто сім тисяч гривень (а.с.64).
Цим рішення встановлено, що позивач працював у відповідача більше восьми років у шкідливих та небезпечних умовах з повним робочим днем під землею.
1 грудня 2007 року при виконанні трудових обов’язків в результаті вибуху метану позивач був травмований; вина відповідача складає 100%.
31 березня 2008 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 50% і третю групу інвалідності; йому протипоказана праця в шахті. Позивач отримав матеріальну допомогу, отримує щомісячні платежі, однак морально страждає, оскільки втратив здоров’я та заробіток, повинен постійно лікуватися, не може знайти іншу роботу.
Суд прийшов до висновку, що внаслідок ушкодження здоров’я з вини відповідача позивач страждав морально, відчував фізичний біль; внаслідок неможливості працевлаштуватися за фахом умови життя і його життєві зв’язки змінилися; все це негативно вплинуло на моральний стан позивача і потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд прийшов до висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважної причини: внаслідок ушкодження здоров’я позивач тривалий час лікувався, що заважало йому звернутися за юридичною допомогою та до суду, тому цей строк підлягає поновленню.
Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував матеріальне становище сторін, обставини отримання позивачем ушкодження здоров’я, ступінь, глибину і тривалість моральних страждань позивача (а.с.64).
Апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги позивача і відповідача не підлягають задоволенню через наступне.
Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Аналіз змісту позовної заяви (а.с.2-5), рішення суду від 13 січня 2010 року (а.с.64) та доводів апеляційної скарги позивача (а.с.69-71) підтверджує, що суд першої інстанції, визначаючи розмір суми у відшкодування позивачу моральної шкоди, врахував всі обставини цієї справи, доводи апеляційної скарги позивача не дають підстав для зміни рішення суду першої інстанції.
Обговорення судом строку звернення до суду з позовом не стало підставою для відмови у задоволенні позову або його часткового задоволення, тому цей довід апеляційної скарги позивача не заслуговує на увагу.
Посилання позивача на ухвали апеляційного суду, постановлені по іншим справам про відшкодування моральної шкоди, не є підставою для зміни розміру суми, стягнутої на користь позивача, оскільки при визначенні суми у відшкодування позивачу моральної шкоди суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, ступінь, глибину і тривалість моральних страждань позивача; ухвали, на які послався позивач в апеляційній скарзі, не мають преюдиціального значення для вирішення заявленого позивачем позову. Тому апеляційний суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.
Доводи апеляційної скарги відповідача також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновок МСЕК про спричинення моральної шкоди є необхідним у разі відсутності стійкої втрати професійної працездатності, а позивач внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 1 грудня 2007 року (а.с.11-12, 13-16), втратив 50% професійної працездатності (а.с.17), тому довід апеляційної скарги відповідача про відсутність висновку МСЕК про спричинення моральної шкоди позивачу не заслуговує на увагу.
Обґрунтування суми, стягнутої на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, наведене в рішенні суду.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів (а.с.7-10, 11-12, 13-16, 17, 18-28, 37, 38) підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди трудовим каліцтвом, яке мало місце 1 грудня 2007 року і у зв'язку з якими 31 березня 2008 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 50% професійної працездатності. Вказані обставини спростовують довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів в обґрунтування позову. З цих же підстав не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди. Суд першої інстанції обґрунтовано вирішив питання про поновлення строку для звернення позивача до суду з позовом.
Відповідачем не надані докази у підтвердження того, що 22500 грн. були виплачені відповідачем позивачу у відшкодування моральної шкоди. Крім цього, визначаючи розмір суми у відшкодування позивачу моральної шкоди, суд врахував відшкодування позивачу матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я.
Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 і відповідача Орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф.Засядько» відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Донецька від 13 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді