Справа № 22ц-3330/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 48 Науменка С.М.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 12 липня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.М.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
В с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, працюючого в Брацлавській ТМПК-17 на посаді підмінного водія, на користь ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ј частини від всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, прочинаючи з 11.02.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги, стягнувши з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів.
Зазначила, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідач у судове засідання не з'явився і не надав суду письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Суд першої інстанції встановив, що від спільного проживання сторін у шлюбі вони мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка знаходиться на утриманні матері і батьком якої являється відповідач по справі ОСОБА_4, який добровільно не надає матеріальної допомоги на її утримання, не дивлячись на те, що він працює, отримує заробітну плату і може та зобов'язаний надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі ( ст. 181 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі ( частина 3 ст. 181 СК України).
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені у частині 1 статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
По справі встановлено, що відповідач, являючись батьком неповнолітньої дитини, не виконує обов'язок по її утриманню; він працює й отримує заробітну плату (а. с. 28), інших доходів не має.
Отже, суд відповідно до вищенаведених вимог закону врахувавши хворобливий стан здоров'я дитини та її матеріальне становище, що вона являється малолітньою дитиною віком 7-ми років, навчається у школі, не працює, не має власного заробітку чи доходу, знаходиться на утриманні матері, а також задовільний стан здоров'я відповідача, його матеріальне становище, що він працює й має дохід у вигляді щомісячної заробітної плати у середньому розміром 1 206 гр. і іншого доходу немає; що він є молодою працездатною особою; відсутність у нього інших осіб, які перебували б у нього на утриманні, вірно визначив розмір аліментів, що підлягає до стягнення на користь позивача із відповідача у вигляді ј частки від всіх видів його заробітку.
Позивач не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог – про змогу відповідача виплачувати аліменти у розмірі 1/3 частки заробітку та відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України не підтвердила ці свої доводи відповідними доказами, передбаченими ст. 57-59 ЦПК України, які могли б бути підставою для призначення аліментів у більшому розмірі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи такі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним й обгрунтованим, тому не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки її доводи спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :