Справа № 22ц-2335/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 57 Прокопчук А.В.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 12 липня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Медвецького С.К.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : представника відповідача Кріпак О.М.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання протиправними дій та стягнення щорічної разової грошової допомоги, -
В с т а н о в и л а :
У листопаді 2007 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання протиправними дій та стягнення щорічної разової грошової допомоги. Свої вимоги мотивував тим, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги щорічно до 5 травня на підставі ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. За 2004-2007 роки така грошова допомога йому не виплачена у повному розмірі. Тому, просив визнати дії відповідачів протиправними і стягнути з них на його користь недоплачену суму допомоги до 5 травня за 2004, 2005, 2006, 2007 роки в сумі 5067,55 гр.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду і ухвалити нову, якою задоволити його позов.
Зазначив, що постанову суду вважає незаконною, оскільки судом не проведено повне, всебічне, об'єктивне дослідження обставин; висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Представник відповідача – Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці заперечила апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та просить відхилити, а законне і обґрунтоване судове рішення просить залишити без зміни.
Представник відповідача – Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради не з'явився у судове засідання і не надав своїх заперечень.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення одного представника відповідача по справі, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3 являється учасником бойових дій і відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" має право на отримання щорічно до 5 травня грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. У 2004, 2005, 2006, 2007 роках таку грошову допомогу він отримав у сумі: 120 гр., 250 гр., 250 гр., 280 гр., відповідно, тобто, у повному розмірі згідно діючих на час виплати грошової допомоги Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Закону України "Про державний бюджет України" на відповідні роки.
Стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій передбачає виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору по справі, діяли нормативно-правові акти, а саме: Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закони України "Про державний бюджет України" на 2004, 2005, 2006, 2007 рік, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
В Україні не існує закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Основний Закон держави – Конституція України, також не встановлює пріоритету застосування одного закону перед іншим законом, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.
Конституційний Суд України у п. 3 рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Відповідно до положення частини 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
За таких обставин, дії відповідачів по виплаті позивачу щорічної грошової допомоги у 2004, 2005, 2006, 2007 роках у розмірах, встановлених Законами України "Про державний бюджет" на 2004, 2005, 2006, 2007 рік, не являються неправомірними, оскільки норми цих Законів мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вищенаведеним спростовуються доводи позивача в апеляційній скарзі стосовно незастосування судом першої інстанції рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп та від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, яким визнані неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто зазначені рішення діють на майбутнє.
На час нарахування і виплати позивачу відповідачами належних йому коштів, тобто, на момент виникнення спірних відносин, положення Законів України "Про державний бюджет України" були діючими.
Отже, дії відповідачів на час виплати допомоги позивачу були правомірними і узгоджувалися із положеннями ст. 19 Конституції України.
Заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на вимогах закону, тому суд прийшов до вірного висновку про відмову у їх задоволенні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин судове рішення є законним і обґрунтованим, а тому не підлягає до скасування, а доводи апеляційної скарги є безпідставними і не підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 15, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 грудня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :