А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 серпня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Сороки Л.А., Денишенко Т.О..
При секретарі: Кириленко Л.М.
За участю представника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року, ухвалене по даній справі, -
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3, ОСОБА_4
Мотивуючи позовні вимоги він посилався на те, що 29 листопада 2007 року його дружина ОСОБА_3 уклала з відповідачем договір поруки №46-18-11/07 МФ-111, відповідно до якого вона виступила поручителем за зобов’язаннями по кредитному договору №46-18-11/07-МФ від 29 листопада 2010 року, укладеного між банком та ОСОБА_4
За цим договором його дружина, без погодження з ним, тобто позивачем взяла на себе зобов’язання згідно до п. 3.5. договору поруки відповідати в повному обсязі всім належним її майном та іншими коштами, що належать їй на праві власності.
Оспорюваний договір він вважає недійсним, оскільки він суперечить положенням ст.ст. 60, 63 та 65 СК України, оскільки набутим за час шлюбу майном мають роспоряджатись користуватись та володіти за взаємною згодою подружжя.
Між ним та дружиною ніякої згоди з цього приводу не досягалось і він з цього приводу згоди на укладення договору поруки не давав і це протирічить вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України.
Йому, в порушення вимог ст.212 ЦК України, не роз’яснювались наслідки укладення договору поруки, а тому він вважає, що такий договір має бути визнаний недійсним, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено, але з таким рішенням не погодився ОСОБА_2 і оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. При цьому, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги він посилається на ті ж обставини, що покладені в основу обґрунтування позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника банку, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги та законність ухваленого рішення прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Наведені у ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права і намаганні застосування до правовідносин, які виникли між дружиною ОСОБА_2 та Банком на підставі договору поруки норм матеріального сімейного права, які не поширюються на ці правовідносини.
Так, ставлячи питання про визнання недійсним правочину ОСОБА_2, як на підставу визнання його недійсним, посилався на ч. 1 ст. 215 ЦК України, яка визначає, що правочин може бути визнано недійсним через недотримання вимог ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції обійшов увагою вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, яких не було дотримано при укладенні договору поруки.
Однак, такі доводи позивача є безпідставними, оскільки при укладенні договору поруки його сторонами дотримано вимог ст. 547 ЦК України, а саме його вчинено у письмовій формі.
Будь яких особливостей укладення цього договору, як то згода подружжя на його укладення гл.49 параграф 3 ЦК України не передбачає.
Відповідно до умов оспорюваного договору, а саме п.3.5, кредитор може звернути стягнення на майно та інші кошти Поручителя, що належать останньому на праві власності .
Отже, поручитель ОСОБА_3 за вказаним договором поруки може нести відповідальність лише своїм майном, тому будь-якої згоди на укладення такого договору іншого подружжя не вимагається .
Наведені обставини вказують на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та визнання незаконним оскаржуваного рішення.
А тому, керуючись ст.ст.307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2010 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді: