Справа № 22ц-3480/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 37 Бойка В.М.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 19 липня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Сопруна В.В., Пащенко Л.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : прокурора Медяної В.О., відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника третьої особи – Крот В.Б.
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, треті особи – Третя Вінницька державна нотаріальна контора, служба у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання права на спадщину, зобов'язання до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, -
В с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори про визнання права на спадщину та зобов'язання до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Згодом позивач подав позовну заяву про визнання права на спадщину та зобов'язання до видачі свідоцтва на спадщину за законом, зазначивши відповідачем: Третю Вінницьку державну нотаріальну контору та третьою особою – Службу у справах дітей Вінницької міської ради.
Рішенням (заочним) Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7, на майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1. Судові витрати в розмірі 46 гр. віднесені на рахунок позивача ОСОБА_6
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 травня 2010 року заяву представника ОСОБА_3, який представляє інтереси законного представника ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2010 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі законний представник ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зазначив, що рішення суду є незаконним, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи; судом допущено ряд істотних порушень норм матеріального і процесуального права.
Позивач у судове засідання не з'явився і не надав суду письмових заперечень на апеляційну скаргу.
Представник третьої Вінницької державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився і не надав суду письмових заперечень.
Представник третьої особи – Служби у справах дітей Вінницької міської ради підтримала апеляційну скаргу, вважає її обґрунтованою, тому просить задоволити, а незаконне і несправедливе рішення просить скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача і її представника, представника Служби у справах дітей, думку прокурора, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
По справі встановлено такі обставини:
ОСОБА_7 і ОСОБА_8 28 липня 1977 року зареєстрували шлюб (а. с. 11). Подружжю на праві приватної власності на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" належала квартира АДРЕСА_1 (а. с. 59). Після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12), його спадкоємцями за законом, у рівних частках, стали: дружина ОСОБА_7 і його син ОСОБА_6 (а. с. 13), які отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с. 60). ОСОБА_6 15 січня 1999 року належну йому ј частку спірної спадкової квартири подарував мачусі ОСОБА_7 (а. с. 61).
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 15), залишивши два заповіти: 5 березня 2003 року вона заповідала все своє майно ОСОБА_9 (а. с. 3 спадкової справи №99/09 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7); 21 травня 2008 року заповідала належну їй земельну ділянку онуці ОСОБА_10 (а. с. 11 даної спадкової справи), яка 19 жовтня 2009 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом ( а. с. 37). Спадкоємець ОСОБА_9 прийняла спадщину, подавши 4 березня 2009 року заяву до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори (а. с. 2 даної спадкової справи).
Спадкоємець ОСОБА_9, не встигнувши отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ( а. с. 43).
Спадкоємець її майна за законом – ОСОБА_2 прийняла спадщину, подавши до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори 14 жовтня 2009 року заяву про прийняття спадщини (а. с. 42). Другий спадкоємець майна спадкодавця ОСОБА_9 – її мати ОСОБА_11 відмовилася від належної їй частки у спадковому майні, подавши про це 22 жовтня 2009 року заяву до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори у визначений законом строк (а. с. 50).
Спадкоємець ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на час розгляду справи у суді першої інстанції являлася неповнолітньою (а. с. 73). Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2016 від 10.09.2009 року неповнолітній ОСОБА_2 надано статус дитини-сироти, оскільки її мати померла ІНФОРМАЦІЯ_4, а батько помер – ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 71). Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2093 від 24.09.2009 року ОСОБА_5 призначено піклувальником неповнолітньої ОСОБА_2 (а. с. 70).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 стала повнолітньою і бажає захищати свої права у судовому засіданні сама, отримуючи юридичну допомогу від адвоката ОСОБА_3
Суд першої інстанції встановивши такі обставини, прийшов до висновку про задоволення позову у частині визнання права на спадщину, оскільки спадкове майно не може належати згідно закону, спадкоємцям за законом після померлої ОСОБА_9, оскільки вона не зареєструвала згідно закону на себе прав та як наслідок не набула права власності на вказану спадщину, що позбавило спадкоємців після неї права на її прийняття, а замість неї право на спадщину за заповітом прийняти її спадкоємцями не вбачається можливим згідно діючого законодавства. Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог про зобов'язання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, суд виходив із того, що він не втратив іще такої правової можливості для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори.
Проте, колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду, оскільки суд неповно встановив всі обставини справи; не встановив які правовідносини випливають із встановлених обставин і яку норму матеріального права слід застосувати до цих правовідносин.
Крім цього судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 подав до суду позовну заяву, оформлену ним 28.01.2010 року, зазначивши єдиного відповідача – Третю Вінницьку державну нотаріальну контору (а. с. 4-6). На аркуші справи 74-76 міститься така ж сама позовна заява ОСОБА_6, оформлена ним 28.01.2010 року, у якій він вказав того ж відповідача – Третю Вінницьку державну нотаріальну контору, а також вказав третю особу – Службу у справах дітей Вінницької міської ради.
Суд першої інстанції відкривши провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори про визнання права на спадщину та зобов'язання до видачі свідоцтва про право на спадщину (а. с. 1), призначивши у справі попереднє судове засідання (а. с. 55-56), фактично таких вимог до цього відповідача не розглядав, жодного процесуального документу за цими вимогами не ухвалив.
Суд першої інстанції у попередньому судовому засіданні, задоволивши клопотання представника позивача про заміну відповідача на третю особу та залучення відповідачем ОСОБА_2 (а. с. 55-56), жодного процесуального документу по прийнятому рішенні не ухвалив, а також не зазначив повного імені цього залученого відповідача.
Відповідно до статті 33 ЦПК України після заміни відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.
За правилами статей 11 і 118 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог; позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі і вона повинна містити, зокрема: ім'я відповідача, його місце проживання тощо. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб ( стаття 120 ЦПК України).
За правилами статті 127 ЦПК України після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі – копія позовної заяви.
Всі ці вимоги цивільного процесуального закону судом не виконані, а також не виконані вимоги ст. 121 ЦПК України, яка зобов'язує суд перевірити відповідність поданої позовної заяви вимогам, викладеним у статтях 119 і 120 ЦПК України, а за відсутності такої відповідності – застосувати положення частини 1 статті 121 ЦПК України.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( постановляє заочне рішення).
Згідно частини 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належний чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Із матеріалів справи вбачається, що залучений з порушенням вимог цивільного процесуального закону до участі у справі відповідач ОСОБА_2 приймала участь у судовому засіданні 25.03.2010 року, давала пояснення по суті позовних вимог (а. с. 82), а також у судовому засіданні 19.03.2010 року (а. с. 77) і 25.03.2010 року (а. с. 82) приймала участь її законний представник ОСОБА_5 і давала пояснення по суті заявлених ОСОБА_6 позовних вимог.
Неявка відповідача в судове засідання після оголошеної перерви не дає підстав для ухвалення заочного рішення, оскільки неповнолітній відповідач та її законний представник брав участь у попередніх засіданнях, їм роз'яснювалися їх права та обов'язки, вони висловлювали свою думку і ставлення до позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із заяви про перегляд заочного рішення суду, поданої законним представником відповідача ОСОБА_5, вона являється пенсіонеркою, має незадовільний стан здоров'я, не мала змоги з'явитися у судове засідання 29 березня 2010 року через різке погіршення стану здоров'я.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 ЦПК України у разі неявки у судове засідання сторін, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.
Зазначена законним представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_2 причина неявки у судове засідання являється поважною.
Крім цього, судом не було вирішено питання про залучення до участі у справі іншого спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_9 – її матері ОСОБА_11, яка подала заяву про відмову від належної їй частки у спадковому майні на користь неповнолітньої ОСОБА_2 (а. с. 50-51).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції поверхово розглянув справу, порушивши вимоги цивільного процесуального закону, не залучив згідно вимог цивільного процесу до участі в ній відповідачів та законного представника одного неповнолітнього відповідача, вирішивши питання про їх права і обов'язки, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст.311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 березня 2010 року скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :