Апеляційний суд Кіровоградської області

   -----------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №22-4439/2010р.     Головуючий у першій інстанції  Карпенко О.Л.

Категорія 19, 27                    Доповідач  Черниш Т.В.

                                           У  Х  В  А  Л  А

                             І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

10 серпня 2010року  Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                       головуючого – судді   Бубличенко В.П.,

                                                               суддів   Сукач Т.О.,

                                                                             Черниш Т.В.,                                                                                                                                      

                                                  при секретарі    Савченко Н.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ПАТ «КБ «ПриватБанк» до  ОСОБА_3 про звернення стягнення на  предмет застави, за апеляційною скаргою позивача на рішення Новоукраїнського районного суду від 26 травня 2010 року,

                                  в с т а н о в и л а :

12 січня 2010 року публічне акціонерне товариство  комерційний банк «ПриватБанк» (далі-Банк) звернулось до ОСОБА_3 з позовом, уточненим згодом, про звернення стягнення на заставлене майно.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, укладеним 13 листопада 2007 року з ОСОБА_3, з останнім того ж дня було укладено договір застави рухомого майна- автомобіля  MAN 19.463, належного заставод авцю.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Посилаючись на те, що позичальник порушував  умови зазначеного кредитного договору  в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, комісії , у зв’язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої на час пред’явлення позову становив  98036 грн.74 коп, а станом на 13 травня 2010 року – 81531 грн. 84 коп., позивач ставив вимогу про передачу заставленого автомобіля в заклад, звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості на предмет застави шляхом його продажу Банком, з правом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ, з наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Новоукраїнський  районний суд  рішенням від 26 травня 2010 року  у задоволенні позову відмовив.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування  рішення суду  і ухвалення нового про задоволення позову. Зазначає, зокрема, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, зокрема, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про заставу», вимогам ч. 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник «ПриватБанку» доводи апеляційної скарги повністю підтримав. Відповідач ці доводи не визнав, порушення умов кредитного договору заперечував.

Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки обґрунтування правового висновку, покладеного в основу рішення,  відповідає обставинам справи та доказам,  узгоджується з нормами матеріального права, якими урегульовані питання звернення стягнення на заставлене майно.

Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що за відповідним кредитним договором №ТМ-28/2007, укладеним 13 листопада 2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк»  та ОСОБА_3, банк надав  позичальникові на строк до 12 листопада 2012 року кредит у  сумі 120000 грн. на споживчі цілі, а ОСОБА_3 зобов’язався  повернути кредит, сплатити відсотки у розмірі 19% річних і комісійну винагороду відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.11, 4.12 договору (а.с.6-9).

 На забезпечення виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором сторони того ж дня уклали договір застави, за умовами якого ОСОБА_3  передав в заставу банку належний йому на праві власності автомобіль MAN 19.463, 1998 року випуску, державний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 141400 грн.  Цей договір підписаний сторонами, нотаріально посвідчений (а.с.9-11).

14 листопада 2007р. відомості про згаданий автомобіль як предмет застави внесений в Державний реєстр обтяжень рухомого майна (а.с.45).

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК, ч.1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Таке право ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачено п. 15.8 договору застави, укладеного між сторонами.

Заявляючи позов,  ПАТ «ПриватБанк» посилалось саме на  порушення  відповідачем зобов’язань щодо  своєчасного погашення кредиту та відсотків відповідно до встановленого договором графіку та застосування передбаченого ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054, ст. 590 ЦК права достроково вимагати повернення  всієї суми кредиту шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Вирішуючи спір, суд з’ясував, що розрахунки заборгованості Банк провів, виходячи в підвищеної з 1 лютого 2009 року в односторонньому порядку, без належного узгодження з позичальником, процентної ставки з 19 до 30%. Крім того, встановивши незначні( по 1, 2, 3, 5 днів)  прострочення  відповідачем щомісячних платежів по кредиту та процентах протягом 2008-2009 рр., за що ним сплачувалась нарахована Банком пеня, суд визнав, що станом на 23 квітня 2010 року заборгованості перед Банком  по черговим платежам в  ОСОБА_3 не було.  Цього не заперечував і представник позивача, визнавши, що  відповідач з лютого 2009р. сплачував 30% за користування кредитом, а заявлена в уточненій позовній заяві від 13 травня 2010 року сума  -81531 грн. 84 коп. складає розмір кредиту з травня 2010 р. до закінчення дії кредитного договору - 12 листопада 2012 року.

За таких обставин   суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність передбачених ст.1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК підстав для дострокового  повернення всієї суми кредиту та звернення стягнення на предмет застави в порядку ст.ст. 589,590 ЦК, ст. 20 Закону України «Про заставу».

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують. Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є правильним по суті і справедливим. Передбачені ст. 309 ЦПК підстави для його скасування  з наведених в апеляційній скарзі  мотивів відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах

                                  У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 травня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий

Судді