Справа № 22ц-4057/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 48 Васильєвої Т.Ю.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 9 серпня 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Вавшка В.С., Сопруна В.М.
При секретарі : Липач Ю.М.
За участю : позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 3 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
В с т а н о в и л а :
У квітня 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 3 червня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нові Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області, проживаючого в АДРЕСА_1 працюючого головним державним податковим ревізором-інспектором ДПА у Вінницькій області на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 і дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів, щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20.04.2010 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
В решті позовних вимог в задоволенні відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задоволити її позовні вимоги, стягнувши з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини заробітку та всіх інших видів доходів щомісячно, до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення з 6 квітня 2009 року – з дня первинного звернення з позовом про стягнення аліментів до суду.
Зазначила, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим і таким, що ухвалено за неповно з'ясованими обставинами, які мають значення для вирішення справи та з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Відповідач заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить її відхилити, а законне судове рішення просить залишити без зміни.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали цивільних справ, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що від спільного проживання сторін у шлюбі вони мають двоє дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 і дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, які знаходяться на утриманні матері і батьком яких являється відповідач по справі ОСОБА_3, який добровільно не надає матеріальної допомоги на їх утримання, не дивлячись на те, що він працює, отримує заробітну плату і може та зобов'язаний надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі ( ст. 181 СК України). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі ( частина 3 ст. 181 СК України).
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
При визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені у частині 1 статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснив, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 10 ЦПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказами являються будь-які фактичні дані, які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
По справі встановлено, що відповідач, являючись батьком двох неповнолітніх дітей, не виконує обов'язок по їх утриманню; він працює й отримує заробітну плату (а. с. 9, 18), інших доходів не має.
Отже, суд відповідно до вищенаведених вимог закону врахувавши задовільний стан здоров'я дітей та їх матеріальне становище, що син має вік 16 років і закінчив 9-й клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, а дочка має вік 6 років, являється малолітньою дитиною, яка ще не навчається у школі; діти не працюють, не мають власного заробітку чи доходу, знаходяться на утриманні матері, а також задовільний стан здоров'я відповідача, його матеріальне становище, що він працює й має дохід у вигляді щомісячної заробітної плати у середньому розміром 3 700 гр.; що він є молодою працездатною особою; відсутність у нього інших осіб, які перебували б у нього на утриманні, вірно визначив розмір аліментів, що підлягає до стягнення на користь позивача із відповідача у вигляді 1/3 частки від всіх видів його заробітку.
Позивач не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог – про змогу відповідача виплачувати аліменти у розмірі 1/2 частки заробітку і про стягнення аліментів з дня першого звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, тобто – з 6 квітня 2009 року, та відповідно до вимог ст. 10, 60 ЦПК України не підтвердила ці свої доводи відповідними доказами, передбаченими ст. 57-59 ЦПК України, які могли б бути підставою для призначення аліментів у більшому розмірі і за минулий час – з 6 квітня 2009 року.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Матеріали архівної цивільної справи № 2-814/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, свідчать про те, що позивач звернулася до Вінницького районного суду із даним позовом 06.04.2009 року ( а. с. 1), по справі відкрито провадження 14.04.2009 року (а. с. 12), 25.06.2009 року позивач надала суду заявою, якою просила залишити її позов без розгляду та надати їм можливість вирішити судовий спір мирним шляхом через переведення права власності на об'єкт нерухомості на неї та дітей (а. с. 41), ухвалою суду від 25 червня 2009 року задоволено заяву позивача та залишено її позов без розгляду (а. с. 44).
Позивач не надала доказів про ухилення відповідача від сплати аліментів на її користь на утримання дітей.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи такі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним й обгрунтованим, тому не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки її доводи спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 3 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/
Копія вірна :