АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5290/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Кучеренко Н.В.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А., Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Горох Людмили Іванівни, Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Горох Людмили Іванівни, Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області.
У позові зазначив, що 19.вересня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ним був укладений кредитний договір №14-4566-097 АП. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між Банком та ним був укладений договір застави автомобіля №14-4566-097Z, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського округу Запорізької області Горох Л.І. 19.09.2007 року. Пунктом 7 вищевказаного договору застави майна передбачено, що предмет застави, а також права на нього не можуть бути використані застоводавцем в якості предмету будь-яких цивільно-правових та господарських договорів та угод без попередньої письмової згоди заставодержателя.
Позивач вважає, що такий договір порушує вимоги ч. 3 ст. 586 ЦК України, яка передбачає право заставодавця заповідати заставлене майно, а правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно є нікчемним з моменту його укладення. Просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину – договору застави автомобіля №14-4566-097Z та виключити запис про обтяження з реєстру рухомого майна.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2010 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм
матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та
ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Сторони не заперечують наявність між ними договірних відносин, що випливають з договору кредиту та укладеного на забезпечення його виконання договору застави.
В пункті 7 кредитного договору зазначено, що предмет застави, а також права на нього не можуть бути використані заставодавцем в якості предмета будь-яких цивільно-правових та господарських договорів та угод ( в тому числі на підставі договорів, угод найму, оренди тощо) без попередньої письмової згоди заставодержателя на таке використання. В разі порушення цього положення договору заставодавець сплачує заставодержателю штраф у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості перед заставодержателем на цей момент, а будь-які угоди укладені заставодавцем, в яких предметом виступатиме предмет застави чи права на нього, є недійсним з моменту їх укладення.
Цей пункт договору, на думку позивача, суперечить вимогам ч. 3 ст. 586 ЦК України, оскільки обмежує його право заповідати майно, що є предметом застави, а тому позивач вважає весь договір застави нікчемним та просить застосувати його наслідки, виключивши заставлений автомобіль з реєстру обтяжень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зазначеним пунктом договору застави не обмежується право позивача заповідати заставлений автомобіль.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
Дійсно, з зазначеного пункту 7 договору застави вбачається, що позивач може розпоряджатись заставленим майном, але зі згоди банку. Такі обмеження щодо укладання угод, за якими здійснюється перехід права власності на предмет застави, не суперечать вимогам ч. 1, 2 ст. 586 ЦК України. Зі змісту цього пункту договору застави випливає, що такі обмеження стосуються тільки цивільно-правових та господарських договорів та угод, за якими здійснюється перехід права власності на предмет застави в моменту або одразу після їх укладення. В той час як заповіт – це односторонній правочин, що виражається в розпорядженні особи своїм майном на майбутнє, на випадок його смерті, а тому не є двосторонньою угодою про перехід права власності на автомобіль, про яку йдеться у пункті 7, що, зокрема, підтвердив представник банку у судовому засіданні апеляційного суду.
За таких обставин, не можна вважати пункт 7 договору застави, а отже і весь договір застави нікчемним. Тому оскаржуване рішення суду у відповідності до вимог ст.. 308 ЦПК України слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу як необґрунтовану.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційного суду протягом двадцяти
днів з дня проголошення.
Головуючий : Судді :
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5290/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Кучеренко Н.В.
Суддя-доповідач: Маловічко С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
/ вступна та резолютивна частини/
05 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А., Маловічко С.В., Подліянової Г.С.
при секретарі Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Горох Людмили Іванівни, Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційного суду протягом двадцяти
днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :