Справа №2-488\2010 р.

                                        РІШЕННЯ

                                 ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

05 травня 2010 року.     м. Запоріжжя.

Заводський районний суд м. Запоріжжя

                у складі: головуючого судді Федоренко Р.Г.,

                                секретаря Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

                                                                  ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього на її користь аліментів на утримання їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 901 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючі з дня подачі позову до суду.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що з ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з 30 квітня 1997 року. Шлюб між ними був розірваний 07 грудня 2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1

Від шлюбу вона з Відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дитина проживає разом з нею і знаходиться на її повному утриманні.

ОСОБА_2 проживає окремо від неї. З 2006 року ОСОБА_2 взагалі перестав надавати їй матеріальну допомогу на утримання сина. Сама вона не в змозі самостійно забезпечити   нормальний рівень життя дитині, оскільки має невеликі доходи. Дитина здорова, на диспансерному обліку не перебуває. ОСОБА_2 має нерегулярний, непостійний доход. Він працює, але приховує від неї свої доходи. На цій підставі вона не має можливості отримати довідку про його середньомісячний заробіток. Стан здоров'я та матеріальній стан Відповідача дозволяє йому виділяти кошти на утримання дитини.

Далі ОСОБА_1 посилається що інших дітей та на утриманні у ОСОБА_2 не має.

Добровільно Відповідача не бажає виділяти кошти на утримання сина.

ОСОБА_1 також   посилаючись на Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», стверджує, що прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років в теперішній час становить 901 грн. Ця сума, на думку Позивачки, є достатньою для забезпечення нормальних умов для утримання сина.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги і додала до матеріалів справи довідку медичної установи що її та Відповідача син ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку у лікарні з діагнозом ожиріння і потребує лікування від цієї хвороби. ОСОБА_2 після розірвання з ним шлюбу в 2006 році не   надав їй жодної допомоги ні грошима, ні харчами, ні одежею для утримання їхнього сина.

ОСОБА_2, позов визнав частково і заявив, що не має постійної роботи, створив нову сім'ю і в нього є малолітня дитина на утриманні, а тому не може надавати ОСОБА_1 допомогу на утримання  сина в такому обсязі, як це просить Позивачки. При цьому Відповідач не заперечив посилання ОСОБА_1 про те, що він жодного разу не надав їй будь-якої допомоги на утримання сина з 2006 року.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується доказами те, що   ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з 30 квітня 1997 року. Шлюб між ними був розірваний 07 грудня 2006 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1

Від шлюбу вона з Відповідачем мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 3).

Дитина проживає разом з ОСОБА_1 і знаходиться на її повному утриманні ( а.с. 5).

Сторони проживають окремо. З 2006 року ОСОБА_2 взагалі перестав надавати Позивачці матеріальну допомогу на утримання сина. ОСОБА_1 не в змозі сама самостійно забезпечити  нормальний рівень життя дитині, оскільки має невеликі доходи. Дитина хворіє на ожиріння і потребує медичної допомоги. Відповідач не спростував ці посилання ОСОБА_1

ОСОБА_2 також не надав суду доказав того що він    має нерегулярний, непостійний доход і за станом здоров'я та не може сплачувати аліменти Позивачці на утримання сина. Він також визнав що дійсно з 2006 року, тобто з часу розлучення, не надав Позивачці жодної матеріальної допомоги на утримання хина, посилаючись на те, що йому перешкоджала ОСОБА_1 зустрО456атись з сином і не вказувала її місце проживання.

ОСОБА_1 посилалась в позовній заяві, що інших дітей та на утриманні у ОСОБА_2 не має.

В судовому засіданні ОСОБА_2 В .заявив, що він створив нову сім'ю і має на утриманні неповнолітню дитину. При цьому він не надав суду доказів цього його твердження.

В попередньому судовому засіданні, яке відбулося 26 лютого 2010 року за участю сторін, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України з'ясовувалось питання про докази, які сторони повинні були подати або повідомити про них. В цьому судовому засіданні ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що має на утриманні інших осіб і про стан свого здоров'я та матеріального становища, які б свідчили про те, що він не може   надавати кошти на утримання свого сина.

В теперішньому судовому засіданні ОСОБА_2 не довів, що докази його твердження про існування у нього інших утриманців, не надані суду в попередньому судовому засіданні, з поважних причин.

Між тим, суд при цьому не може взяти посилання ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_2 має можливість виплачувати суму, вказану в позовній заяві  на утримання   сина.

Згідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення   нею повноліття.

Між тим, зважаючи на вимоги ст. 182 СК України та встановлені судом факти по справі, суд вважає, що поданий ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню частково.

ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що ОСОБА_2 за своїм матеріальним станом спроможний платити аліментну розмірі 901 грн. на утримання сина щомісячно.

У відповідності до вимог ч. З ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такі ж вимоги містяться і у ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь Позивачки аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180, 181 ч. З, 182, 184 СК України, ст. ст. 58-60, 88. 209, 212-215, 218, 367 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд-

                                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі - 500 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до осягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів з ОСОБА_2 в розмірі платежу за один місяць в розмір 500 грн. допустити до негайного виконання.

Стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 здійснити з дня подачі нею   позову до суду, тобто з 18 січня 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_2 державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в сумі 130 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі на протязі 10 днів заяви про апеляційне оскарження, а потім - в термін 20 днів самої апеляційної скарги.

Суддя: