Справа № 2-7557

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року         Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Зимогляд В.В.,

при секретарі – Галикіній Н.Г.

розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та визнання бездіяльності неправомірною ,

ВСТАНОВИВ:

       У липні 2010 року позивачка звернулася до суду зі вказаним вище позовом, в якому просить визнати її право, як особи зі статусом «Дитина війни» на отримання державної соціальної допомоги, що виплачується як підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по теперішній час та зобов’язати відповідача сплачувати її у подальшому; визнати не законною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення її права на 30 % мінімальної пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по теперішній час, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому що такі дії визнанні як незаконні згідно рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, та  рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 6-рп/2007; зобов’язати відповідача провести перерахунок її пенсії з 01.01.2006 року по теперішній час з урахуванням підвищення її на 30 % від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язавши сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по теперішній час .

Позивачка в судове засідання не з’явилась, проте надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, на позові наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, від нього надійшла заява, в якій просить слухати справу у його відсутність, позов не визнав, посилаючись на те, що фінансування виплат соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено який орган, з яких джерел повинна призначатись 30% доплата до пенсії. В 2008 році питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становить з 01 січня 2008 року – 47 грн. (470 х 10%), з 01 квітня 2008 року – 48 грн. 10 коп. (481 х 10%). Після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року постановою КМУ від 28 травня 2008 року № 530 розмір надбавки до пенсії дітям війни встановлений з 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп. Ці надбавки до пенсії позивачці виплачуються. Крім того, відповідач вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк позовної давності.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позов слід задовольнити частково.

        Згідно із ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни – особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

        Як вбачається з матеріалів справи   ОСОБА_1  є громадянкою України, яка народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом громадянина України (а.с. 4) і, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнана дитиною війни., що підтверджується посвідченням  /а.с. 6/.

Відповідно до ст.6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В 2006-2007 роках позивачці підвищення до пенсії взагалі не виплачувалось, а з 2008 року розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Представник відповідача обґрунтовано посилався на те, що позивачкою безпідставно пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки ОСОБА_1  звернулась до суду 23 липня  2010  року, суд вважає, що позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах трьохрічного строку.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІV дію статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Однак, протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалося.

Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Проте, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні неконституційними.

Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» в частині зміни розміру соціальної допомоги у 2008 році. Таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195- ІV.

Ніяких змін щодо нарахування  підвищення пенсії після прийняття  Конституційним судом рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не  вносилось. Вищевказані положення Закону мають силу та не були призупинені.

Вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України встановлено, що вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Отже, Положення Законів України про державний бюджет України на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Взагалі право ОСОБА_1  на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що Законом України про державний бюджет на 2007 рік дія правової норми про виплату дітям війни соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була зупинена, не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, а також про те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються, безпідставні.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Рішення Конституційного суду України є обов’язковим до виконання на території України.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми підвищення пенсії за період з 23 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 23 липня  2010 року.

Оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тобто в даному випадку закінчується 31 грудня 2007 року, 31 грудня 2008 року та 31 грудня 2009 року, а з 01 січня 2008 року, 01 січня 2009 року та 01 січня 2010 року розпочинається новий бюджетний рік, перерахунок слід окремо визначити за кожний рік, тобто з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 23 липня  2010 року.

Вимоги щодо нарахування соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року по 23 липня 2007  року не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

В позові про нарахування підвищення  пенсії  за період з   01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року слід відмовити, оскільки в 2007 році Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який діяв на той час було зупинено дію положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про виплату підвищення пенсії, а Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було змінено розмір соціальної допомоги.

Відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03 жовтня 1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загально звичайним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи ці положення при вирішені спорів необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, тобто до липня 2007 року і з 01 січня до 22 травня 2008 року слід керуватись нормами Законів України про державний бюджет на відповідний рік.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати соціальну допомогу відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року не підлягають задоволенню з огляду на те, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявні неіснуючі порушення, суперечить чинному законодавству.

При визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішень Конституційного Суду України слід керуватися саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року та при нарахуванні суми соціальної допомоги виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Згідно зазначеної норми  мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 квітня 2007 року встановлений в розмірі 406 грн., з 01 жовтня 2007 року - в розмірі 411 грн.

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 грн.

Згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, нарахування позивачці соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України.

Позивачка також просить визнати не законною бездіяльність Управління  Пенсійного фонду  України  в Мелітопольському районі  про  відмову  у призначенні їй підвищення до  пенсії відповідно  до ст.6 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни». Зазначена вимога також підлягає задоволенню.

Як було судом встановлено, Управління Пенсійного Фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області повинен провести підвищення пенсії у розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війн» починаючи з 2 3 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 23 липня  2010 року .

Оскільки позивачці відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивачки підлягають захисту.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212 ЦПК України, ст. 256,257 ЦК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд

ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_1 до  Управління Пенсійного фонду України у Мелітопольському районі Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та визнання бездіяльності неправомірною – задовольнити частково.

    Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення пенсії ОСОБА_1   відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 23 липня  2010 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірною.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1  підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 29 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 23 липня  2010 року  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позову відмовити.

      Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

      Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                              СУДДЯ:                                                     В.В. ЗИМОГЛЯД