Справа № 2-1888-1\09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Безименної Н.В.

при секретарях Палійчук В.О., Яковенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в серпні 2008 року звернулася з даним позовом до Шевченківського районного суду м. Києва. Ухвалою від 12.02.2009 року справа була направлена до Солом’янського районного суду м. Києва за підсудністю. В позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування матеріальної шкоди ( упущеної вигоди) 107656,24 грн., у відшкодування моральної шкоди 100000 грн. та судові витрати 1730 грн., мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між нею та відповідачем 14.03.2003 року був укладений договір оренди жилого приміщення АДРЕСА_1. За домовленістю з відповідачем вона зробила ремонт за свій кошт та переобладнала квартиру під офіс.

1.12.2003 року вони з відповідачем уклали новий договір оренди строком на 5 років з правом продовження, орендною платою 375 доларів США на місяць.

22.08.2005 року вона не змогла потрапити до орендованого приміщення, оскільки був змінений замок на дверях і відповідач заявив, що не впустить її до приміщення.

За захистом своїх прав вона зверталася до правоохоронних органів.

1.09.2005 року вона вимушена була забрати свої речі, столи, крісла, світильники тощо та звільнити приміщення.

Вважає, що діями відповідача порушено її права, вона як суб’єкт підприємницької діяльності не отримала доход за три роки і три місяці, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у подільському районі.

Крім того вважає, що діями відповідача їй завдано і моральної шкоди, оскільки вона з 14.10.2005 року перебуває на обліку в ПНД №3, за станом здоров’я вона не могла працювати, постійно вимушена була лікуватися. Розмір моральної шкоди позивач оцінила у 100000 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що що він з ОСОБА_1, як з фізичною особою, уклав договори оренди своєї квартири АДРЕСА_1 від 14.03.2003 року строком до 01.04.2006 року.

Договір від 1.12.2003 року він не вважає укладеним, оскільки він не був посвідчений у нотаріуса, як це передбачало п. 6.4 договору.

Відповідно до договорів від 14.03.2003 року позивачка сплачувала орендну плату до 1.10.2003 року по 300 доларів США, що дорівнювало 1590 грн., а з 1.10.2003 року по 2120 грн., що дорівнювало 400 доларів США. та комунальні послуги відповідно до квитанцій. Відповідач пояснив, що голова ЖБК"Медик-2", в будинку якого знаходиться квартира, неодноразово його попереджала в 2004 році про порушення санітарно-гігієнічних норм та громадського порядку з боку мешканців квартири №5 та просила ОСОБА_2 вжити відповідні заходи.

У серпні 2005 року позивачка повідомила його про свій намір переїжджати в інше місце. Він перевірив в АТС рахунок за надання телефонних послуг і виявив заборгованість. Крім того йому стало відомо, що позивач здає частину його квартири у суборенду, без його згоди, що заборонено п. б п. 3.1 договору. В зв’язку з цим він змушений був замінити замок на вхідних дверях, щоб вирішити всі спірні питання з позивачкою, розірвавши з нею договір оренди. Оскільки згоди вони не дійшли, він 31.08.2005 року переніс речі позивача в приміщення ЖБК "Медик-2", щоб позивачка 1.09.2005 року забрала свої речі, оскільки саме по 1.09.2005 року позивачкою було сплачено орендну плату.

В ході сварки позивачкою було викликано наряд міліції, до приїзду якого вона посадила дитину дружини відповідача до свого автомобіля. Після прибуття співробітників міліції позивачка забрала свої речі.

Суд, заслухавши поясення позивача та її представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідач є власником кв. №5 по вул. Борщагівській. 46\1 в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

14.03.2003 року між позивачем ОСОБА_1 ( як фізичною особою ) та ОСОБА_2 були укладені договори оренди строкм до 01.04.2006 року з оплатою комунальних послуг та орендної плати до 1.10.2003 року в сумі 1590 грн., а з 1.10.2003 року в сумі 2120 грн. на місяць, (а.с. 7,8). Сплата позивачем орендної плати за даним договором підтверджується розписками.

Відповідно до п. 3.1 підп. 6 даного договору орендар не має права здавати приміщення у суборенду.

Доводи позивача про укладення з відповідачем договору оренди від 1.12.2003 року спростовуються матеріалами справи, а саме: п. 6.4 даного договору передбачено залишення одного примірника договору у справах нотаріуса, що не було виконано, договором суборенди від 23.02.2005 року відповідно до п. 1.1 якого СПД ОСОБА_1, зазначає, що вона діє на підставі договору оренди саме від 14.03.2003 року. 3 довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 14.12.2004 року (а.с. 19) місцезнаходження СПД ОСОБА_1 - АДРЕСА_3. Доказів того, що позивач не мала змоги працювати та отримувати доходи за місцем реєстрації СПД суду не представлено. Крім того сторонами на надано доказів того, що квартира № 5 орендувалась ОСОБА_1 під офіс для здійснення нею підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором оренди житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Відповідно до ст. 813 ЦК України сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи. Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Відповідно до ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Згідно із ч. 1 ст. 823 ЦК України за договором піднайму житла наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Відповідно до ч. 4 ст. 825 ЦК України якщо наймач житла або інші особи, за яких він відповідає використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення цих порушень. Якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла.

Посилання позивача в позові на незаконні дії відповідача, якими їй завдано матеріальної та моральної шкоди пошкодженням речей, викрадення грошей та документів не знайшло підтвердження в судовому засіданні. Ці твердження позивача спростовуються відмовним матеріалом № 10301-05 за заверненням ОСОБА_1, з якого вбачається, що постановою Солом’янського РУГУ ВМС України в м. Києві від 03.09.2005 року та постанови) від 05.03.2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши надані докази в їх сукупності та розглянувши справу в межах позовних вимог, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10,60,88,213-215,223,293 ЦПК України, ст. 22,23,810,811,812,813,815,820,821,823,825,1166,1167 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо будо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом