Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року Справа № 2а-1590/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого –судді Пасічника Ю.П. при секретарі –Колтуновій А.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук О.М.;
від відповідача: Скліфус Л.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Булат-Хелс і Ко» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
Обставини справи
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4960 грн. та пені в розмірі 43,21 грн, а всього 5003,21 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі та порядку, передбаченому статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91р. № 875-XII за невиконання у 2008 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91р. № 875-XII. Крім того, у зв’язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарської санкції відповідачеві нараховано пеню в розмірі передбаченому ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91р. № 875-XII.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги визнав.
В судовому засіданні 10.08.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 15.08.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
в с т а н о в и в:
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
На підставі ст. 18 вказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно ч. 4 ст. 20 вказаного Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форма N10-ПІ) за 2009 рік, поданого самостійно відповідачем 05.02.2010 року (а.с. 5), середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2009 році складала 10 осіб, фонд оплати праці за 2009 рік становив 99200 грн., норматив створення робочих місць для інвалідів складає 1 робоче місце. Згідно звіту відповідача у 2009 році штатних працівників яким встановлена інвалідність на підприємстві не було. Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2009 році складала 9920 грн.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Подання відповідного звіту до центру зайнятості є належним (єдиним) підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інваліда.
В судовому засіданні відповідач не надав доказів, що вказані відомості до центру зайнятості ним подавались.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ щодо необхідності створення робочих місць для інвалідів, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 43,21 грн. задоволенню не підлягають в зв’язку з наступним.
Згідно до ч. 2 ст. 20 вказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Відповідачем на день розгляду справи адміністративно-господарські санкції не сплачено.
Нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223, п.п.3.4 п.3 якого передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно.
Згідно із п.п. 3.1. пункту 3 вказаного Порядку порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.
Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення суми боргу (частини боргу) за кожний календарний день прострочення платежу. При частковому погашенні боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку боргу .
Згідно із п. 2.2 зазначеного Порядку, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.
Аналіз положень Порядку нарахування пені та її сплати, ст. 20 Закону вказує на те, що нарахування пені здійснюється лише в разі несвоєчасної оплати адміністративно-господарської санкції, а в даній справі має місце несплата адміністративно-господарської санкції.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що на час подання позовної заяви у позивача не виникло права на нарахування та стягнення пені в зв’язку з відсутністю сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій.
Так як судове рішення ухвалюється по справі у якій позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - юридична особа, у відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 –163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватної фірми "Булат-Хелс і Ко" на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 4960,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 11.08.2010р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.