19.07.2010 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2010 р. Справа № 2а-3278/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя: Букіна Л.Є.
при секретарі судового засідання: Муренко Н.О.,
за участю: представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Міщенко П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ :
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (Позивач) з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради (Відповідач) з позовними вимогами про зобов’язання зареєструвати за Позивачем право власності на гараж НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2008 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив у реєстрації права власності за Позивачем нерухомого майна, оскільки Позивачем надано для реєстрації права власності право встановлювальний документ –рішення суду. Позивач вважає, що до компетенції реєстратора не відноситься з’ясування питань, які відносяться до компетенції суду, який визнав право власності на гараж.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, пояснив суду, що оскаржене рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, матеріали цивільної справи, у якій прийнято рішення про визнання права власності на гараж за Позивачем, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2008 року за Позивачем визнано право власності на гараж НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 15.12.2008 року.
Позивач подав до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради заяву для реєстрації права власності зазначеного гаража, проте Відповідач відмовив у реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно, прийнявши рішення від 10.07.2010 року, посилаючись на те, що п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року №157/6445 «у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства», оскільки при розгляді справи по суті судом не було залучено представника Державної нотаріальної контори, не встановлено коло осіб –спадкоємців гр.ОСОБА_4. Також Відповідач у рішенні реєстратора про відмову в реєстрації зазначив, що в рішенні суду не зазначено та не надано Позивачем до розгляду на підставі яких дозволів було побудовано гараж НОМЕР_1 у дворі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4
Судом встановлено, що гараж НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, збудований ОСОБА_5. ОСОБА_5 помер 29.09.2004 року. Його спадкоємцем був ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємцем ОСОБА_6, є ОСОБА_3- Позивач.
Відповідно до статті 13 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним.
Правовідносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі –державна реєстрація прав) –офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі статтею 8 вказаного Закону державний реєстратор прав у межах своїх повноважень здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об’єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.
Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об’єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно для місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об’єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового майна.
Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
У частині 1 статті 24 зазначеного Закону наведений вичерпний перелік підстав у відмові державної реєстрації права, до якого наведені Відповідачем підстави не віднесені. За ч.3 статті 24 Закону, відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених чим Законом, заборонена.
Згідно пунктів 1.4, 1.6, 1.7 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року № 157/6445, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Реєстр прав власності на нерухоме майно є інформаційною системою, яка містить відомості про зареєстровані права власності, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, правовстановлювальні документи, на підставі яких здійснено реєстрацію прав власності.
Згідно з пунктом 10 Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, рішення суду про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна є правовстановлювальним документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності.
Надання будь-яких інших додаткових документів до рішення суду не передбачено.
Згідно з роз’ясненнями Міністерства юстиції України № 19-32/30 від 22.06.2007 р. «Щодо надання роз’яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна»визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов‘язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Окрім того, в цьому ж роз’ясненні зазначено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності. Так, реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Тобто, виходячи із наведених норм суд дійшов висновку, що Позивач виконав усі визначені чинним законодавством приписи, надав органам реєстрації права власності передбачені чинним законодавством України документи, а посилання Відповідача на підпункт 3.3 пункту 3 Тимчасового положенням є безпідставним та необґрунтованим.
Доводи Відповідача щодо правомірності відмови в державній реєстрації права власності з огляду на необхідність надання дозволів, на підставі яких побудовано гараж, а також заучення до участі у справі спадкоємців ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки такі питання вирішуються судом, який розглядає справу.
Слід зазначити, що заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2008 року Відповідачем не оскаржене.
З огляду на викладене, при наявності заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, яким визнано за ОСОБА_3 права власності на гараж НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, відмовляючи Позивачу в реєстрації права власності, вийшло за межі своїх повноважень.
Оскільки відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, дії Відповідача щодо відмови ОСОБА_3 у реєстрації права власності на нерухоме майно протиправні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, суд, використовуючи право, надане відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів Позивача, дійшов висновку, що рішення про відмову в реєстрації права власності від 10.07.2009 року, підлягає скасуванню, та про визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови у державній реєстрації права власності.
Керуючись ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 – задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо відмови в реєстрації за ОСОБА_3 права власності на гараж НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2008 року.
Скасувати рішення реєстратора про відмову в реєстрації права власності від 10.07.2009 року.
Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на гараж НОМЕР_1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 19.07.2010 р.
Головуючий суддя Л.Є. Букіна