Справа № 2а-3759/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді – Гром Л.М.
При секретарі – Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до сільськогосподарського кооперативу ім.. Мічуріна про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
В С Т А Н О В И В :
14.07.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського кооперативу ім.. Мічуріна та просить суд стягнути з відповідача 3455,56 грн. адміністративно-господарських санкцій та 92,56 грн. пені. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем 27.02.2010 року був поданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа. У відповідача непрацевлаштовано жодного інваліда, таким чином невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить1 робоче місце. Середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 3455,56 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сума адміністративно-господарських санкцій становить 3455,56 грн. ця сума до державного бюджету сплачена не була. Постановою Національного банку України від 07.07.2010 року № 320 встановлена з 08.07.2010 року облікова ставка у розмірі 8,5 % річних. Розмір пені на день подання позовної заяви становить 92,56 грн. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, свої заперечення обґрунтовує тим, що сільськогосподарським кооперативом ім.. Мічуріна на протязі 2009 року подано вакансію до Менського районного центру зайнятості, щодо потреби працевлаштування інвалідів. Інвалідам була запропонована робота від якої інваліди відмовились у зв’язку віддаленістю місця роботи та за станом здоров’я.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 27 липня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02.08.2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню на слідуючих підставах.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зокрема ст.19 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду сального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, значене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ІІІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п.3.1 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п.3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442/11722. За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Частиною 3 ст. 18 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають: у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 - працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Пунктами 11, 12 Положення місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей; подають державній службі зайнятості заявки на професійне навчання інвалідів; ведуть інформаційний банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Державна служба зайнятості: веде облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; веде облік робочих місць підприємств, на які можуть бути працевлаштовані інваліди; сприяє працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК; щоквартально подає місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки, що видана Менським районним центром зайнятості у період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. сільськогосподарським кооперативом ім.. Мічуріна 29 травня 2009 року подана вакансія на працевлаштування підсобного робітника. На дану вакансію були видані направлення на працевлаштування одинадцяти інвалідам, які не були працевлаштовані з таких причин: відмови осіб, у зв’язку з віддаленістю місця роботи від місця проживання – 4 особи, за станом здоров’я – 5 осіб, особи не відповідають вимогам роботодавця: 2 особи (за станом здоров’я та віддаленістю місця роботи від місця проживання).
Представник відповідача, в судовому засіданні пояснила, що дев’ять осіб відмовились від роботи, оскільки вважали роботу важкою, інші дві особи не були взяті на роботу, оскільки вони не могли самостійно пересуватись, а отже жодним чином не могли виконувати роботу підсобного працівника. Також зазначила, що інваліди не хочуть працевлаштовуватись, оскільки вважають це недоцільним, тому що отримують пенсію по інвалідності.
Аналізуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем було виконано вимоги чинного законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування відповідного центру зайнятості з метою їх працевлаштування та подання звітності до Фонду соціального захисту інвалідів.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутня вина у непрацевлаштуванні інвалідів на створене ним робоче місце для інвалідів, наявність якої є обов'язковою умовою накладення на відповідача штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду в повному обсязі виготовлена 02 серпня 2010 р.
Суддя Гром Л.М.