А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.08.10 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Дорчинець С.Г., Марчука О.П., з участю прокурора Міцовда К.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.05.10.
Цим вироком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, одружений, що має на утриманні неповнолітню дитину, не судимий, засуджений за ч.3 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права керування транспортними засобами.
Ухвалено після набрання вироком законної сили запобіжний захід змінити на взяття під варту.
ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 15.07.09 приблизно о 17 годині 30 хвилин, на ділянці автомобільної дороги між селищем Середнє і селом Нижнє Солотвино Ужгородського району, керуючи автомобілем «ВАЗ-21043» НОМЕР_1 з чотирма пасажирами та неналежно закріпленим на зовнішньому багажнику вантажем – вісьмома металічними конструкціями, під час руху в напрямку м. Ужгорода зі швидкість. 80 км/год, на порушення вимог п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3, 8.1, 12.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, особливості вантажу, не забезпечив безпеки руху, не впорався з керуванням, з’їхав на праве узбіччя і допустив зіткнення з металічною огорожею (відбійником), внаслідок якого пасажири ОСОБА_5 і ОСОБА_6 загинули від отриманих тілесних ушкоджень.
В апеляції захисник стверджує, що вина підсудного у скоєнні злочину не доведена, що досліджувана подія є нещасним випадком і просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в діянні складу злочину. Стверджує, що обвинувачення, яке визнав доведеним суд, ґрунтується на припущеннях, що в ньому не зазначено, які дії ОСОБА_4 призвели до суспільно-небезпечних наслідків. Суд, на його думку, неправильно оцінив показання підсудного, його ставлення до події, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, відомості про метеорологічні умови того дня, які свідчать про можливе раптове знепритомніння ОСОБА_4 під час руху, а також зумовленість наслідків події зіткненням автомобіля з металевим дорожнім огородженням, за відсутності якого вони не настали б.
До цієї апеляції захисник вніс зміни, згідно з якими просить, з тих самих підстав, пом’якшити основне покарання шляхом застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_4 від його відбування з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляції і просила залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що змінена апеляція підлягає до задоволення з таких підстав.
Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, доведена перевіреними в судовому засіданні доказами: показаннями підсудного, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколу огляду місця події, схеми до нього, висновків судово-медичних, авто-технічних, транспортно-трасологічної експертиз, яким суд дав належну оцінку, і на їх підставі дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 не забезпечив безпеку руху, допустив втрату керованості автомобілем, тобто порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху, і що ці його діяння знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку з суспільно-небезпечними наслідками.
Разом з тим, у вироку не зазначено, на підставі яких доказів суд дійшов висновків про те, що ОСОБА_4 не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, особливості вантажу, порушив ще й п.п. 1.3, 1.4, 1.10, 8.1 зазначених Правил, які регулюють загальний порядок дорожнього руху (1.3, 1.4), форми його регулювання (8.1), тлумачать значення термінів у цих Правилах (1.10) і не мають безпосереднього відношення до діяння, яке призвело до суспільно-небезпечних наслідків. В доказах обвинувачення, на які послався суд першої інстанції, немає даних про те, що до моменту втрати керованості транспортним засобом ОСОБА_4 не знав або не виконав тих або інших вимог Правил дорожнього руху (п.1.3), не розраховував на те, що їх виконують інші його учасники (п.1.4), не зважив на ті або інші особливості дорожньої обстановки, неналежно закріпив на зовнішньому багажнику металеві конструкції. Що стосується стану транспортного засобу, то він, згідно висновку авто-технічної експертизи № 1523/25 від 30.07.09, на момент події перебував у технічно-справному стані. Отже, судження про те, що ОСОБА_4 порушив вимоги п.п.1.3, 1.4, 1.10, 8.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу і неналежно закріпив вантаж на зовнішньому багажнику, підлягають до виключення з вироку, як такі що не підтверджуються наведеними в ньому доказами.
Підсудний, хоча і твердить, що не пам’ятає обставин події, не заперечив, що 15.07.09 приблизно о 17 годині 30 хвилин, на ділянці автомобільної дороги між селищем Середнє і селом Нижнє Солотвино Ужгородського району, зі швидкістю 80 км/год керував автомобілем «ВАЗ-21043» НОМЕР_1, в салоні якого знаходились чотири пасажири, в тому числі потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а на зовнішньому багажнику - вісім закріплених металічних конструкцій. За таких обставин суд не мав достатніх підстав стверджувати, що ОСОБА_4 не визнає своєї вини.
Юридична кваліфікація діяння за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель двох осіб, є правильною.
Покарання суд призначив у межах санкції цієї статті, але не в повній мірі врахував обставини, що його пом’якшують, та особу винного. ОСОБА_4 не заперечував і не заперечує своєї вини, також постраждав внаслідок дорожньо-транспортної події, під час якої отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження (т.1 а.с. 91-95), значні матеріальні збитки, має неповнолітню дитину, є єдиним годувальником сім’ї.
При визначенні міри покарання апеляційний суд вважає необхідним врахувати і те, що однією з причин загибелі потерпілих стало зіткнення автомобіля з металевим дорожнім огородженням. Як убачається з протоколу огляду місця події та фотознімків (т.1 а.с. 8-26, т. 2 а.с. 130-132), ширина узбіччя, пологість і глибина кювету за відсутності цього огородження давали можливість уникнути або принаймні значно зменшували ймовірність настання таких наслідків.
Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину з врахуванням цих обставин та приймаючи до уваги наведені дані про особу винного, апеляційний суд вважає можливим його виправлення без відбування покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст. 335 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку, окрім іншого, повинно бути зазначено рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили. На порушення цього правила суд першої інстанції з перевищенням наданих йому повноважень прийняв рішення про запобіжній захід після набрання вироком законної сили. Це рішення підлягає до виключення з вироку як таке, що не відповідає вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
змінену апеляцію захисника задовольнити, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 05.05.10 щодо ОСОБА_4 змінити.
Виключити з вироку судження про те, що ОСОБА_4 порушив вимоги п.п.1.3, 1.4, 1.10, 8.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, неналежно закріпив вантаж на зовнішньому багажнику, а також рішення про запобіжний захід після набрання вироком законної сили.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
Іспитовий строк встановити тривалістю три роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
В решті вирок залишити без змін.
Судді: