Справа №2- 527/10 р.    

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  26 липня  2010 року  Чорноморський районний   суд Автономної  Республіки  Крим  

у складі: головуючого   судді -  Єрохіної І.В.    

при  секретарі           -  Савченко О.С.  

  розглянувши  у відкритому   судовому засіданні у смт. Чорноморське цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Медведівська сільська рада про виділення особистої частки зі спільного майна подружжя в натурі, визнання заповіту нікчемним,  

ВСТАНОВИВ:  

      ОСОБА_1  звернулася до суду із зазначеним позовом , мотивуючи свої вимоги тим, що вона знаходилась  з ОСОБА_3 в  зареєстрованому шлюбі з 29.09.1978 року. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В  період зареєстрованого шлюбу із ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 03.06.1992 року був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначений будинок був зареєстрований за її чоловіком ОСОБА_3  Вважає, що вона має право на половину сумісно придбаного майна   у шлюбі, а тому просила виділити їй ? частку зазначеного майна в натурі, як пережитому  подружжю.          

    Вона своєчасно звернулася із відповідною заявою до нотаріальної контори, але їй стало відомо, що ОСОБА_3 залишив заповіт на ім’я відповідачки, що позбавляє її можливості  оформити спадщину. Вважає,  що заповіт є нікчемним, оскільки  спадкодавець розпорядився спадковим майном, яке йому не належало. А тому, заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а заповіт, укладений з порушенням вимог щодо його форми та посвідченню, є нікчемним.  

У  судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_4 уточнили позовні вимоги, просила виділити ? частку будинку АДРЕСА_1 – її частку у спільному майні подружжя, без виділу в натурі та визнати за нею право власності на ? частку зазначеного будинку. Підтримали позовні вимоги щодо визнання заповіту нікчемним.  

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали, пояснили, що спірний будинок хоча і придбаний ОСОБА_3 в період шлюбу з позивачкою, але він придбаний на гроші батьків ОСОБА_3, які збиралися переїхати до Криму. Крім того, позивачка останні 7 років не проживала разом з ОСОБА_3, не доглядала за ним, тому він і склав заповіт на користь сестри. Також вважає перелік спадкового майна неповним, до того ж зазначила, що виділ позивачці  частини майна як пережитому подружжя, можливо лише після встановлення всього  сумісно нажитого ними майна, в тому числі, яке зареєстроване за позивачкою. Представник відповідачки пояснив, що немає підстав для визнання заповіту нікчемним, оскільки в заповіті не вказано, що заповіт укладений на весь будинок, а лише на майно, яке належало спадкодавцю на момент його смерті.  

  Третя особа в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, поклалася на розсуд суду.  

Суд, заслухавши сторони, їх представників та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.    

Так, судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про одруження  НОМЕР_1 від 25.02.2010 року позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.09.1978 року (а.с. 7). Шлюб не розривали, про що підтвердила позивачка, та не заперечувала відповідачка в судовому засіданні.    

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3  помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 від 19.12. 2009 року (а.с.6).    

В Чорноморській  державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа за № 363/2009 після смерті ОСОБА_3 (а.с. 28-53).    

Судом встановлено, що позивачка у відповідності до ст. 1261 ЦК України  являється  спадкоєміцей першої черги за законом і згідно до ст.ст. 1268 та 1269 ЦК України своєчасно подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3        

Матеріалами справи встановлено, що у відповідності до договору купівлі – продажу житлового будинку від 03.06.1992 року ОСОБА_3 на праві власності належав будинок  АДРЕСА_1  (а.с.7а-8)  

Таким чином, встановлено, що будинок  АДРЕСА_1, придбаний ОСОБА_3 та ОСОБА_1  у період їхнього зареєстрованого шлюбу.  

Згідно зі ст. 22 КпШС України, який був чинним на час придбання спірного будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.  

Аналогічно вказані норми регулюються нормами діючого СК України, згідно з ч. 1 ст. 60 якого майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Доказів того, що будинок придбаний за рахунок батьків, відповідачка суду не надала.  

Виходячи зі змісту ст. 70 Сімейного Кодексу України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна , яке являється  об’єктом права спільної сумісної власності подружжя є рівним, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.    

Таким чином, суд вважає за можливе виділити ОСОБА_1  із спільній сумісній власності на вказане майно ?  його  частку та визнати за нею право власності на цю частку майна.    

Щодо інших  вимог, а саме щодо визнання заповіту нікчемним, то суд зазначає, що ця вимога не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно з нормами ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.    

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.  

Ст. 1236 ЦК передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.  

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.  

  Як вбачається з заповіту від 05.05.2009 року, ОСОБА_3 заповів все його рухоме та нерухоме майно, яке буде належати йому на день його смерті (а.с. 56). Доводи позивачки про те, що спадкодавець ОСОБА_3 заповів відповідачці весь будинок не знайшли свого підтвердження, та це не вбачається зі змісту заповіту. Спадкодавець заповів майно, яке йому належало на праві власності, перешкод для укладення заповіту не було.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. ст.ст. 1216, 1236, 1257, 1261, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 60, 70 Сімейного Кодексу України,  суд, -    

  В И Р І Ш И В  :  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Медведівська сільська рада про виділення особистої частки зі спільного майна подружжя в натурі, визнання заповіту нікчемним задовольнити частково.  

Виділити ОСОБА_1  із спільного  сумісного майна подружжя, придбаного в період зареєстрованого шлюбу із ОСОБА_3  ?  частку будинку АДРЕСА_1.  

Визнати за  ОСОБА_1 право власності на ?  частку будинку АДРЕСА_1.      

У задоволенні решти  позовних вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до Апеляційного суду АРК  або  в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.    

  Суддя