справа № 2-1141/2010 р   .  

  Р І Ш Е Н Н Я  

іменем   України  

  26 липня 2010 року       Ірпінський міський суд Київської області в складі:  

  головуючого         судді Савченка С.І.  

  при секретарі         Балинській О.С., Журавській О.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду у м.Ірпінь справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа Ірпінське КЖЕП «Ірпінь» про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення та відшкодування моральної шкоди, -  

          в с т а н о в и в:  

  Позивач в березні 2010 р. звернувся до суду із даним позовом, який мотивував тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 08.02.2010 р. він є власником 57/100 частин квартири АДРЕСА_1. Згідно договору в його користування перейшла кімната № 7 площею 17,9 кв.м. та відповідна частина підсобних приміщень. Вказував, що відповідач є наймачем частини квартири, яка не приватизована, і користується кімнатою площею 12,8 кв.м.з балконом. Посилався, що після реєстрації в БТІ права власності на квартиру та прописки в ній, він протягом кількох днів з 10.03.2010 р. мав намір вселитися до квартири, однак відповідач заперечив проти вселення, влаштовував сварки, а потім змінив замки на вхідних дверях і він не має змоги користуватися власністю. Вказував, що діями відповідача йому заподіяно моральної шкоди, бо він орендує житло і несе матеріальні витрати. Оцінив моральну шкоду в сумі 10000 грн. Просив зобов»язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні 57/100 частинами спірної квартири, передавши ключі від вхідних дверей, та вселити його до квартири.  

  В судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, збільшили розмір моральної шкоди до 20000 грн., просили позов задоволити.  

  Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, мотивуючи тим, що не погоджуються із судовим рішенням від 22.04.2009 р. про зміну договору найму спірної квартири між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_3, не погоджується із проведеною нею приватизацією частини квартири, а відтак і з послідуючим продажем квартири позивачу. Послався, що дана квартира зароблена його батьками і колишня дружина до неї відношення не має. Підтвердив в судовому засіданні той факт, що він змінив замки у вхідних дверях квартири і заперечує проти проживання в ній позивача. Відмовився в судовому засіданні передати ключі позивачу. Заперечив проти відшкодування моральної шкоди, посилаючись на недоведеність обставин. Просив в позові відмовити.  

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити.  

  3-тя особа Ірпінське КЖЕП «Ірпінь» направив до суду заяву про розгляд справи у відйсутність його представника.  

  Суд, вислухавши доводи та заперечення учасників, дослідивши по справі письмові докази, вважає, що позов підлягає до частковго задоволення з наступних підстав.  

  Судом встановлені слідуючі обставини : позивач є власником 57/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2010 р. Згідно вказаного договору  в користування позивача перейшла житлова кімната № 7 площею 17,9 кв.м. та відповідна частина приміщень загального користування (а.с.7-8).  

Право власності на вказану частину квартири позивач зареєстрував в Ірпінському БТІ 09.02.2010 р. (а.с.10). Позивач зареєструвався у вказаній квартирі 09.03.2010 р. (а.с.6).  

  Також судом встановлено, що після придбання квартири позивач не має змоги користуватися нею, бо відповідач заперечує проти проживання позивача у спірній 2-х кімнатній квартирі, змінив замок у вхідних дверях, ключів від якого позивач не має. Як наслідок позивач не має змоги  

            -  2  -  

  проживати у квартирі і користуватися нею, чим порушено його права як власника частини даної квартири.  

Вказані обставини визнані сторонами в судовому засіданні, а тому згідно ч.1 ст.61 ЦПК України доведенню не підлягають.  

  Вирішуючи даний спір суд керується наступними положеннями Конституції України, ЖК України та ЦК України.  

Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.  

Це ж положення закріплено в ст.9 ЖК України, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.  

Згідно ст.155 ЖК України власник будинку не може бути позбавлений права користування житловим будинком, крім випадків встановлених законом.  

  Згідно ст.317, 319 ЦК України право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном на власний розсуд.  

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

  Поскільки судом встановлено, що позивач як власник частини квартири АДРЕСА_1 має право на користування жилим приміщенням в спірній квартирі, як і відповідач у справі - наймач іншої кімнати в квартирі, то відповідно дії відповідача, який не впускає позивача до житла, змінивши замки, є неправомірними і порушують права позивача як власника на користування жилим приміщенням належної йому частини квартири.  

Порушені житлові права позивача як співвласника підлягають захисту, а тому суд вважає за необхідне відповідно до вимог вселити позивача до належної йому частини квартири, зобов»язавши відповідача не чинити перешкод і передати позивачу ключі від вхідних дверей.  

  Суд не приймає до уваги як необгрунтовані доводи відповідача з приводу того, що він не погоджується із судовим рішенням від 22.04.2009 р. про зміну договору найму спірної квартири між ним та його колишньою дружиною ОСОБА_3, не погоджується із проведеною нею приватизацією частини квартири, а відтак і з послідуючим продажем квартири позивачу.  

Судом незаперечно встановлено, що право позивача на користування квартирою виникло на підставі договору купівлі-продажу 57/100 частин квартири і реєстрації цього права власності в БТІ у встановленому законом порядку.  

На день розгляду цієї справи відсутнє рішення суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу позивачем квартири, а відтак посилання відповідача на незгоду із продажем надумані і безпідставні.  

  Стосовно позову в частині стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд вважає, що в цій частині позов необхідно залишити без задоволення, оскільки всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач в судовому засіданні не надав, передбачених ч.2 ст.57 ЦПК України доказів заподіяння йому моральної шкоди.  

Посилання позивача на те, що він орендує житло і несе матеріальні витрати можуть свідчити про заподіянння матеріальних збитків, і не є доказом завдання моральної шкоди.  

  Керуючись ст.41,47 Конституції України, ст.ст. 9, 155 ЖК України, ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України суд, -  

                                  в и р і ш и в :  

  Позов задоволити частково.  

              -  3  -  

  Зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні 57/100 частинами квартири АДРЕСА_1, належних ОСОБА_1 на праві власності, зобов»язавши ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей до цієї квартири.  

Вселити ОСОБА_1 до 57/100 частин квартири АДРЕСА_1, що складаються із жилої кімнати  № 7 пощею 17,9 кв.м. та відповідної частини підсобних приміщень квартири.  

В решті позову відмовити.  

Рішення в повному обсязі буде виготовлене не пізніше 31.07.2010 р.  

  Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано, а у випадку подання заяви – після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

        Суддя                   С.І.Савченко