Справа № 2-1766/2010 рік          

          ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

Іменем України    

  21 липня 2010 року       Ірпінський міський суд Київської області в складі:  

головуючого судді              Кафтанова В.В.,  

при секретарі                       Змаженко Н.Ю.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу за позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії-Голосіївського відділення № 5398 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, -  

в с т а н о в и в:  

  Позивач в травні 2010 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 28.08.2008р. між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі керуючого філією-Голосіївським відділенням № 5398 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір НОМЕР_4. На підставі даного договору відповідачу було надано кредит в сумі 49 000,00 грн. на купівлю транспортного засобу. В якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, було укладеного договір застави № 3908 від 28.08.2008 року за яким позивачу було надано в заставу мотоцикл без бокового причіпу SUZUKI GSX650FK8 CWH, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_2, який був придбаний за рахунок вказаного кредиту та належить відповідачу на підставі контракту № К/М/26/08/08 від 26.08.2008р. та на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 28.08.2008 року.  

Позивач вказує, з метою виконання п. 1.4.3. Кредитного договору та п. 3.3.4. Договору застави між відповідачем, позивачем і страховою компанією ВАТ УСК “Дженералі Гарант” було укладено договір страхування автотранспорту № 28-08-08 від 28.08.2008р. на підставі якого, були застраховані майнові інтереси відповідача, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу. В грудні 2008р. стало відомо, що з застрахованим транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, яка мала ознаки страхового випадку. На підставі п.5.7. Договору страхування Страхова компанія перерахувала відповідачу страхове відшкодування в сумі 15 335,77 грн., яке відповідач мав використати на відновлення страхової вартості пошкодженого транспортного засобу. З січня 2009 року відповідач перестав своєчасно сплачувати щомісячні платежі та відсотки по кредиту, чим порушив п.п. 3.3.1, 3.3.3, 3.3.4 та 3.3.5. Кредитного договору. Враховуючи ту обставину, що протягом п’яти днів з дня виникнення простроченої заборгованості відповідач не з’явився до установи банку для врегулювання ситуації, що склалася, йому 08.01.2009 року було направлено лист-повідомлення з проханням погасити заборгованість до 20.01.2008 року. Вказана вимога не була задоволена відповідачем.  

Позивач вказує, що відповідач, крім невиконання обов’язків по погашенню заборгованості по кредиту не відремонтував транспортний засіб за рахунок коштів перерахованих страховою компанією чим порушив ч.2 ст. 587 ЦК України та п. 3.3.3. договору застави. У зв'язку з цим, 13.02.2009 р. представниками позивача і відповідачем було складено акт про не цільове використання коштів, на підставі якого, відповідач взяв на себе обов’язок в найкоротший термін погасити прострочену заборгованість по кредиту, відремонтувати транспортний засіб та в подальшому надати його для огляду працівникам банку. 26.02.2009 р. страхова компанія додатково перерахувала кошти в сумі 5 397,87 грн. по вказаному вище страховому випадку, які, у зв'язку з наявністю у відповідача прострочки по кредиту, були зараховані в рахунок погашення зобов’язань по кредитному договору.  

Позивач вказує, що відповідач не відремонтував транспортний засіб та постійно порушував термін сплати чергових платежів за кредитним договором, у зв'язку з чим, йому неодноразово здійснювались телефонні дзвінки та надсилались листи-повідомлення та листи-застереження про необхідність погашення простроченої заборгованості. Вказані листи надсилалися поштою або ж вручалися особисто відповідачеві під розписку. В червні 2009 р. стало відомо, що транспортний засіб, який знаходився в заставі, був викрадений невстановленими особами. Страхова компанія перерахувала в рахунок погашення зобов’язань по кредитному договору страхове відшкодування розмір, якого був визначений згідно договору страхування і становив – 31 166,44 грн. На неодноразові вимоги банку замінити предмет застави відповідач ніяким чином не відреагував, позивач, керуючись п.3 ч.1 ст.592 ЦК України, здобув  право вимагати від відповідача дострокового виконання зобов’язання забезпеченого заставою. У зв'язку з невиконанням зобов’язань по кредитному договору, 14.04.2010 року відповідачу було направлено лист-вимогу, в якому, керуючись п. 2.3 та п. 3.2.2. кредитного договору, вимагалось здійснити повне погашення заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання даного листа-вимоги. Не зважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку, він, так і не був врегульований, а зобов’язання відповідача перед позивачем за кредитним договором та договором застави, які повинні були бути виконані не пізніше 14.05.2010 р. так і не були виконані. Станом на 14.05.2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором склала – 16 823,95 грн., і включає в себе: заборгованість за тілом кредиту – 15 667,44 грн.; заборгованість за нарахованими та не сплаченими процентами – 1 114,98 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 41,53 грн. Позивач зазначає що, зазначені вище дії свідчать про умисне ухилення відповідача від взятих на себе зобов’язань по кредитному договору і передбачають існування загрози ухилення відповідача від участі в судовому процесі та бажання останнього уникнути цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язань перед позивачем, в тому числі, шляхом виїзду за межі території України.  

На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії-Голосіївського відділення № 5398 заборгованість яка станом на 14.05.2010 року становить 16 823 грн. 95 коп. і включає в себе: заборгованість за тілом кредиту – 15 667,44 грн.; заборгованість за нарахованими та не сплаченими процентами – 1 114,98 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 41,53 грн. Судові витрати покласти на ОСОБА_1. Керуючись п. 25 Постанови КМ України “Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення та п. 2 ч.1 ст. 152 Цивільного кодексу України, з метою забезпечення позову, тимчасово, до моменту погашення простроченої заборгованості, заборонити ОСОБА_1, виїжджати за межі України.  

В судове засідання представник позивача не з’явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність, позов підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти винесення по справі заочного рішення.  

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце слухання справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив.  

За даних обставин суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.  

Так, в судовому засіданні встановлено, що 28.08.2008р. між ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі керуючого філією-Голосіївським відділенням № 5398 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір НОМЕР_4. На підставі даного договору відповідачу було надано кредит в сумі 49 000,00 грн. на купівлю транспортного засобу. В якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, було укладеного договір застави № 3908 від 28.08.2008 року за яким позивачу було надано в заставу мотоцикл без бокового причіпу SUZUKI GSX650FK8 CWH, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 р.в., кузов № НОМЕР_2, який був придбаний за рахунок вказаного кредиту та належить відповідачу на підставі контракту № К/М/26/08/08 від 26.08.2008р. та на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 28.08.2008 року.  

З метою виконання п. 1.4.3. Кредитного договору та п. 3.3.4. Договору застави між відповідачем, позивачем і страховою компанією ВАТ УСК “Дженералі Гарант” було укладено договір страхового автотранспорту № 28-08-08 від 28.08.2008р. на підставі якого, були застраховані майнові інтереси відповідача, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу. В грудні 2008р. з застрахованим транспортним засобом сталася дорожньо-транспортна пригода, яка мала ознаки страхового випадку. На підставі п.5.7. Договору страхування Страхова компанія перерахувала відповідачу страхове відшкодування в сумі 15 335,77 грн., яке відповідач мав використати на відновлення страхової вартості пошкодженого транспортного засобу.  

Також встановлено, що з січня 2009 року відповідач перестав своєчасно сплачувати щомісячні платежі та відсотки по кредиту. Протягом п’яти днів з дня виникнення простроченої заборгованості відповідач не з’явився до установи банку для врегулювання ситуації, що склалася, відповідачу 08.01.2009 року було направлено лист-повідомлення з проханням погасити заборгованість до 20.01.2008 року. Вказана вимога не була задоволена відповідачем.  

Встановлено, що відповідач, крім невиконання обов’язків по погашенню заборгованості по кредиту не відремонтував транспортний засіб за рахунок коштів перерахованих страховою компанією. У зв'язку з цим, 13.02.2009 р. представниками позивача і відповідачем було складено акт про не цільове використання коштів, на підставі якого, відповідач взяв на себе обов’язок в найкоротший термін погасити прострочену заборгованість по кредиту, відремонтувати транспортний засіб та в подальшому надати його для огляду працівникам банку. 26.02.2009 р. страхова компанія додатково перерахувала кошти в сумі 5 397,87 грн. по вказаному вище страховому випадку, які, у зв'язку з наявністю у відповідача прострочки по кредиту, були зараховані в рахунок погашення зобов’язань по кредитному договору.  

Крім того, судом встановлено, що відповідач не відремонтував транспортний засіб та постійно порушував термін сплати чергових платежів за кредитним договором, у зв'язку з чим, йому неодноразово здійснювались телефонні дзвінки та надсилались листи-повідомлення та листи-застереження про необхідність погашення простроченої заборгованості. Такі листи надсилалися поштою або ж вручалися особисто відповідачеві під розписку. В червні 2009 р. стало відомо, що транспортний засіб, який знаходився в заставі, був викрадений невстановленими особами. Страхова компанія перерахувала в рахунок погашення зобов’язань по кредитному договору страхове відшкодування розмір, якого був визначений згідно договору страхування і становив – 31 166,44 грн. На неодноразові вимоги банку замінити предмет застави відповідач ніяким чином не відреагував. У зв'язку з невиконанням зобов’язань по кредитному договору, 14.04.2010 року відповідачу було направлено лист-вимогу, в якому, керуючись п. 2.3 та п. 3.2.2. кредитного договору, вимагалось здійснити повне погашення заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання даного листа-вимоги. Не зважаючи на спроби позивача врегулювати спір в досудовому порядку, він не був врегульований, а зобов’язання відповідача перед позивачем за кредитним договором та договором застави, які повинні були бути виконані не пізніше 14.05.2010 р. не були виконані.  

Також в судовому засіданні встановлено, що станом на 14.05.2010 року заборгованість відповідача за кредитним договором склала – 16 823,95 грн., і включає в себе: заборгованість за тілом кредиту – 15 667,44 грн.; заборгованість за нарахованими та не сплаченими процентами – 1 114,98 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 41,53 грн.  

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії-Голосіївського відділення № 5398 заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 823,95 грн. та понесені позивачем судові витрати в розмірі 288 грн. 24 коп.                  

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.  

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

ОСОБА_1 не зважаючи на п. 3.3.1. та п.3.3.3. кредитного договору свої зобов’язання не виконав.  

В порушення п. 3.3.3. договору застави, ч.3 ст. 587 ЦК України згідно якої у разі пошкодження майна заставодержатель зобов’язаний відшкодувати заставодавцю завдані збитки, відповідач транспортний засіб не відремонтував.  

Однак, суд не вбачає підстав заборонити ОСОБА_1 виїжджати за межі України, так як позивач не надав суду доказів щодо обґрунтування даної вимоги.  

Відповідно до ч. 1 ст. 580 ЦК України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не становлено договором або законом.          

На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 54, 625,1046-1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213-218, 224-226 ЦПК України, суд, -  

  в и р і ш и в:  

  Позовну заяву задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії-Голосіївського відділення № 5398 заборгованість за кредитним договором НОМЕР_4 від 28.08.2008 року в сумі 16 823 (шістнадцять тися вісімсот двадцять три) грн. 95 коп. з яких: 15 667 (п’ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 44 коп. заборгованість за тілом кредиту; 1 114 (одна тисяча сто чотирнадцять) грн. 98 коп. заборгованість за нарахованими та не сплаченими відсотками; 41 (сорок одна) грн. 53 коп. пеня за несвоєчасне повернення кредиту та судові витрати, які складають зі сплати судового збору в розмірі 168 (сто шістдесят вісім) грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 (сто двадцять) гривень.  

В іншій частині позову відмовити.  

Копію рішення направити відповідачу для відома.  

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів із послідуючою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів або шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

З повним рішенням суду сторони по справі зможуть ознайомитись 27.07.2010 р.  

Суддя                                                                                                                         В.В. Кафтанов