У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді : Синельщікової О.В.
Суддів : Яковенко Л.Г.,
Терент’євої Н.М.,
при секретарі : Іванові О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Перша ялтинська державна нотаріальна контора про визнання заповітів, свідоцтва про право на спадщину за заповітом і свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Оскаржуваним рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – Перша ялтинська державна нотаріальна контора про визнання заповітів, свідоцтва про право на спадщину за заповітом і свідоцтва про право власності на нерухоме майно недійсними відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та обґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що відповідно до частини другої статті 1257 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зазначає, що на підставі ухвали Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, акт № 929, згідно якого ОСОБА_7 на момент складання заповіту не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, висновки цієї експертизи є однозначними та тлумаченню не підлягають. Також, посилається на те, що судом не було взято до уваги, що в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення свої дій та (або) не могла керувати ними. Крім того, вважає, що рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків, оскільки свідки не мають спеціальних знань, і їх показання носять побутовий характер.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, її представника та представників відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсними заповітів, свідоцтва про право на спадщину за заповітом і свідоцтва про право власності на нерухоме майно, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про повну цивільну дієздатність заповідача ОСОБА_7 і відповідність оспорюваних заповітів його волевиявленню.
Такі висновки відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Правилами частини першої статті 1234 Цивільного кодексу України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Як вбачається з матеріалів справи, в своїй позовній заяві з доповненнями ОСОБА_5 просить на підставі частини першої статті 1234 Цивільного кодексу України визнати недійсними заповіти, складені ОСОБА_7 в Першій ялтинській державній нотаріальній конторі 01 лютого 2002 року на користь ОСОБА_6, 06 лютого 2004 року на користь ОСОБА_8, 05 серпня 2004 року на користь ОСОБА_6, свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом № 4-1085 від 19.06.2007 року та свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1, видані на ім’я ОСОБА_6, посилаючись на те, що на час складання названих заповітів, заповідач ОСОБА_7 не міг повністю сприймати та розуміти значення своїх дій та відповідати за них, у зв’язку з важким психічними станом здоров’я (том 1, арк. справи 8-10, 202).
З метою встановлення факту, того що ОСОБА_7 страждав психічними розладами на час складання та підписання спірних заповітів, в своїй позовній заяві ОСОБА_5 заявляла клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, яке було задоволено та ухвалою судді Ялтинського іського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2009 року призначена названа судова експертиза.
Згідно висновків № 929 від 14 липня 2009 року амбулаторної, посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_7 на час складання заповітів страждав органічним розладом особистості внаслідок органічних захворювань головного мозку та соматичних захворювань і за своїм психічним станом не був здатен розуміти значення своїх дій та керувати ними (том 1, арк. справи 208-211).
Проте, судово-психіатрична експертна комісія встановивши у заповідача наявність чисельних захворювань, зокрема діагнозу: «Церебросклероз з різко вираженим інтелектуально-мністичним зниженням», не виключила здатність особи, яка має таке захворювання, розуміти значення своїх дій та керувати ними, що також підтверджено поясненнями експерта ОСОБА_9, який був допитаний у судовому засіданні 03 березня 2010 року.
Цивільний кодекс України, визначає, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи, тобто він є правочином, до якого згідно статті 203 цього Кодексу застосовуються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Повноваження щодо обмеження цивільної дієздатності особи чи визнання її недієздатною, відповідно до статей 36, 39 Цивільного кодексу України, покладено на суд.
Суд першої інстанції враховуючи, що згідно частини другої статті 212 Цивільного процесуального кодексу України акт амбулаторної, посмертної судово-психіатричної експертизи, як жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, та відсутність рішення суду про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_7 чи визнання його недієздатним, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_5 не містять законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову відповідно до частини 2 статті 1257 Цивільного кодексу України.
Згідно зазначеної норми за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Судом встановлено, і про це свідчать матеріали справи, що заповідач ОСОБА_7 все життя та останні роки свого життя вів дуже активну громадську діяльність, був віце-президентом Міжнародного Аланського конгресу, головою старійшин Кримської осетинської общини, що також відображено в тексті акту амбулаторної, посмертної судово-технічної експертизи, у зв’язку з чим, у суду не було підстав заперечувати можливість усвідомлення ОСОБА_7 своїх дій на час вчинення заповітів.
При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням без змін рішення суду першої інстанції згідно статті 308 Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 04 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Синельщікова О.В. Яковенко Л.Г. Терент’єва Н.М.