Справа № 2-1031/10

 Р І Ш Е Н Н Я  

 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

                                   резолютивна частина

03 серпня 2010 р. Тячівський районний суд Закарпатської області  в особі головуючого  

судді                                                            Гримут В.І.

при секретарі                                                        Тиводар В.І.

з участю адвоката                                                                                             ОСОБА_1                                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Нижньоапшанської сільської ради та управління Держкомзему у Тячівському районі про скасування договору дарування ВАА № 470989 від 09.08.2002 року,  скасування державного акту про право приватної власності на землю  № 010439 від 25 грудня 2008 року, знесення самовільно збудованого фундаменту та анулювання реєстрації державного акта на землю,

               В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з заявою про скасування договору дарування № 470984 від 09.08.2002 р.,  скасування державного акта на землю виданого на ім’я ОСОБА_3, зобов’язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку від самовільно спорудженого фундаменту та зобов’язання управління Держкомзему у Тячівському районі анулювати реєстрацію державного акта на землю. Посилається на те, що  20 січня 1989 року він вступив у шлюб із відповідачкою ОСОБА_4, який було розірвано у 2005–му році.   Після розірвання шлюбу він звернувся в суд з позовною заявою до неї про розподіл спільного нерухомого майна,- двох земельних ділянок розміром 0,205 га. вартістю 8315.99 грв. та розміром 0.084 га. вартістю 6218.43 грв., а також автомобіля вартістю 52003 грн. Рішенням суду позов було задоволено частково і суд присудив його колишній дружині-земельну ділянку розміром 0.205 га. розташовану по вул. Борканюка в с. Діброва та легковий автомобіль, а йому залишив земельну ділянку розміром 0.084 га. по АДРЕСА_1. Після цього він тривалий час знаходився за кордоном, а на початку березня 2010 року прийшовши на свою земельну ділянку щоб розпочати її підготовку до посіву побачив, що на ній, без його дозволу та відому побудований фундамент та завезено цеглу. Після цього він дізнався, що ця земельна ділянка іще у 2002 році, без його відома,  була подарована ОСОБА_4 ОСОБА_3 Своєї згоди на дарування ділянки він ніколи нікому не давав і доручення на право дарування земельної ділянки не підписував. У 2003 р. він змінив прізвище на «Пашку».

Відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала. Пояснила, що у вересні 2002 р. позивач дійсно був на сезонних роботах за кордоном. Однак вона мала з ним телефонну розмову у якій він сказав їй щоб вона продала земельну ділянку розташовану на АДРЕСА_1. Тоді вона пішла у сільську раду де домовилася з кимось із працівників і їй видали доручення згідно якого ОСОБА_6 доручив їй подарувати ОСОБА_3 земельну ділянку по вул. Моголиця. В дійсності ОСОБА_6 – ОСОБА_2 такого доручення не підписував. З цим дорученням вона пішла до нотаріуса і від імені ОСОБА_6 уклала договір дарування. ОСОБА_3 передав матері позивача гроші за земельну ділянку, але яку суму вона не пам’ятає. Їй байдуже яке рішення прийме суд по даній справі, тому що вона не має до земельної ділянки ніякого відношення. Їй  не відомо чому під час судової справи про розподіл їхнього з позивачем майна не піднімалося питання про те, що земельна ділянка їм не належить. Після розірвання шлюбу вона змінила прізвище на ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав. Пояснив, що у вересні 2002 р. до нього приходила мати позивача і запропонувала йому купити спірну земельну ділянку. Потім вона передумала, а через деякий час знову змінила своє рішення. Вони домовилися про ціну у сумі 1700 доларів США. Гроші він передав їй, а дружина позивача, ОСОБА_7, пішла з ним до нотаріуса де вони підписали відповідний документ. Чому вчинили договір дарування, а не договір купівлі – продажу він не знає. Перед тим як подати позов до суду позивач підходив до нього і казав що земля подорожчала тому потрібно доплачувати. На цій земельній ділянці він без відповідних документів звів фундамент житлового будинку і має намір продовжити будівництво.

Представник сільської ради пояснив, що залишає вирішення даної справи на розсуд суду.

Представник Держкомзему у Тячівському районі в судовому засіданні пояснив, що з позовом не згідний, так як вважає, що і договір дарування і державний акт про право власності на землю видані у встановленому законом порядку, а пізніше у надісланій суду заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує. Проси розглядати справу у його відсутності

     Заслухавши  сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного. Суд встановив, що предметом спору є договір дарування земельної ділянки від 09.08.2002 р. згідно з яким, ОСОБА_7, що у подальшому змінила прізвище на ОСОБА_4, подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0.084 га., яка розташована на АДРЕСА_1 та державний акт на цю ж ділянку виданий на підставі оспорюваного договору.      Вказана земельна ділянка до 09.08.2002 р. згідно з державним актом про право приватної власності на землю належала ОСОБА_6, який пізніше змінив прізвище на Пашку. У серпні 2002 р., коли він знаходився за межами країни, відповідачка ОСОБА_4 отримавши у сільській раді доручення на своє ім’я, нібито від ОСОБА_6, уклала у нотаріуса договір дарування земельної ділянки ОСОБА_3. Ту обставину, що позивач не підписував доручення про надання їй права розпоряджатися його майном вона у судовому засіданні визнала. Твердженням відповідачки про те, що позивач дав їй усну згоду на продажу землі під час телефонної розмови суд дає критичну оцінку, як таким, що повністю спростовуються матеріалами справи. Так із позовної заяви ОСОБА_2 про розірвання Шлюбу з ОСОБА_7, поданої до суду 23.02.2005 р., із протоколу судового засідання по цій справі та з судового рішення вбачається, що вони припинили шлюбні відносини у 2001 р. Із матеріалів цивільної справи №  2-438\05 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про розподіл майна вбачається, що земельна ділянка площею 0.084 га. розташована по АДРЕСА_1 була предметом розгляду і згідно рішення суду присуджена позивачу. Ні позивач, ні відповідачка, під час розгляду справи не згадували про те, що дана ділянка з 2002 року знаходиться у власності іншої особи. Наведене свідчить про те, що позивач дійсно не знав про факт дарування земельної ділянки, а відповідачка приховала від нього та від суду цю обставину.  

На підставі цих же доказів суд не бере до уваги і твердження ОСОБА_3 про те, що він домовлявся про землю з матір’ю позивача, якій і передав 1700 доларів США за те, що земельна ділянка буде передана йому. Крім того свідок ОСОБА_8, – мати позивача -, у судовому засіданні ці твердження повністю спростувала.

Враховуючи, що договір дарування було укладено у 2002 р. суд вважає, що дану справу слід розглядати за правилами цивільного кодексу 1963 року. Згідно ст. 41 цього кодексу угодами визнаються дії громадян і організацій  спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Суд встановив, що з боку позивача не було наявне волевиявлення спрямоване на дарування належної йому ділянки. Скориставшись його відсутністю та довірою працівників сільської ради, відповідачка отримала доручення на своє ім’я та розпорядилася належною позивачу ділянкою на власний розсуд. Відповідач ОСОБА_3 також визнав, що позивач не був присутній при укладенні договору дарування. Суд вважає, що за таких обставин ця угода не відповідає вимогам закону, тобто ст. 41 ЦК України 1963 р. А у відповідності до вимог ч. 1 ст. 48 ЦК України 1963 р. угода, яка не відповідає вимогам закону є недійсною. По цих же причинах слід визнати недійсним і державний акт на право приватної власності на землю № 470984 на ім’я ОСОБА_3, виданий на підставі вказаного договору дарування, що не відповідає вимогам закону.  

Виходячи з наведеного суд вважає, що задоволенню підлягають і позовні вимоги про звільнення земельної ділянки від самочинно спорудженого на спірній земельній ділянці ОСОБА_3 фундаменту та вимоги в частині зобов’язання управління Держкомзему у Тячівському районі щодо анулювання реєстрації державного акту на землю № 010439.

     Тому, керуючись ст.ст. 209 213-215 ЦПК України, ст.ст. 41, 48 ЦК України 1963 р.,  суд

Р І Ш И В:

       Позов задовольнити повністю. Скасувати договір дарування земельної ділянки ВАА № 470984 від 09.08.2002 року та   державний акт про право приватної власності на землю № 010439 від 25 грудня 2008 року виданий на ім’я ОСОБА_3.

 Зобов’язати ОСОБА_3  знести самовільно збудований фундамент житлового будинку, який знаходиться на земельній  ділянці по АДРЕСА_1.      Зобов’язати управління Держкомзему у Тячівському районі анулювати реєстрацію державного акту про право приватної власності на землю № 010439 від 12.09.2002 р.

Заява про оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви в апеляційний суд Закарпатської області через Тячівський районний суд.      

                          Головуючий:                                                            Гримут В.І.