Справа №2-241  

                    2010 рік  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 14 червня 2010 року Дебальцевський міський суд в складі:

головуючого: судді Афанасьєвої Ю.О.

при секретарі: Турченковій О.В., Ульяненко О.П.,

за участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника СК «АСКО – Донбас Північний» - Чернова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, страхової компанії «АСКО – Донбас Північний» про відшкодування моральної шкоди, суд -      

  ВСТАНОВИВ:  

 15.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на наступні обставини: 16.11.2005 року приблизно о 19 годині 30 хвилин трапилась дорожньо-транспортна пригода, при якої відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_1, виконуючи маневр повороту ліворуч, виїжджаючи з другорядної дороги на вул.Енергетиків в м.Світлодарську в районі СМУ Вуглегірської ТЕС, скоїв наїзд на нього, коли він на велосипеді, стояв біля бордюрного каменю в правому ряду в напрямку до центра міста Світлодарська.  

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 15.11.2006 року відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченому ст.286 ч.1 УК України та кримінальна справа була закрита в зв’язку з передачею ОСОБА_2 на поруки трудовому колективу.

Своїми діями ОСОБА_2 завдав йому значної фізичної та моральної шкоди.

В зв’язку з ДТП він був вимушений звернутися до лікарні за допомогою. Він був госпіталізований до Миронівської лікарні, де йому була зроблена перша операція. Після чого він був відправлений до травматичного відділення ЦМЛ м.Єнакієве, де йому була зроблена ще одна операція. Весь цей час він зазнавав біль та страждання.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи йому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості з розладом здоров’я.  

Під час проведення досудового слідства, що тривало понад три місяці, його оглядали, викликали для допитів, а потім більш десяти разів викликали до суду. При цьому він жодного разу не був спокійним, це його психічно травмувало та пригнічувало, тим більше через те, що відповідач намагався перекласти свою вину на нього.

Крім того, для того щоб дістатися до лікарні або до суду, він наймав у борг приватного водія.

Вказана дорожньо-транспортна пригода, при якій він дотримувався правил дорожнього руху та подальші принизливі дії завдали йому глибоку психологічну травму та  душевні страждання, від яких він не може оговтатись дотепер. Його переслідує почуття страху, незахищеності, нікчемності, тривоги та пригніченості як особистості, він став дратівливим, погано спить та не може працювати.

Все своє життя він займався наукою та добився багато досягнень, головним з яких вважає отримання патенту на винахід №78113 «Спосіб захисту від високотемпературного розпилення тіла розжарювання освітлювальних ламп», зареєстрованому в Державному реєстрі патентів України на винаходи 15.02.2007 року.

1.11.2005 року ним був укладений попередній договір – контракт про працю в ТОВ «Енергобетон», відповідно до якого з 21.11.2005 року він мав би працювати на вказаному підприємстві. Але в зв’язку з завданими йому тілесними ушкодженнями  він й досі позбавлений можливості працювати. Адже сьогоднішній стан його здоров’я не дозволяє працювати йому в тому ритмі та в тому обсязі в яких він працював до скоєння ДТП.

В зв’язку з отриманою ним травмою його дружина була вимушена доглядати його та виконувати всю хатню роботу, через що вона була дуже дратівливою та в неї також погіршилось самопочуття, що негативно вплинуло на їхні сімейні стосунку.

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди, яку він оцінює в 25000 грн.

Ухвалою суду від 15.10.2009 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ЗАТ СК «АСКО – Донбас Північний».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримував заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в заяві, просив позов задовольнити, доповнивши, що отримана ним травма його турбує до теперішнього часу, він не продовжив строку дії контракту, на теперішній час він продовжує займатися науковою діяльністю, однак займатися роботою, пов’язаною с висотою не може, вважає себе непрацездатним. Також позивач пояснив, що бажає отримати вже 50000 грн. відшкодування моральної шкоди.  

Однак на пропозицію суду викласти уточнені позовні вимоги в окремій письмовій заяві, відповідно до вимог ст.119 ЦПК України,  та надати її до суду позивач таку заяву не надав, тому суд виходить з позовних вимог, викладених позивачем в первісній заяві, поданої до суду 15.09.2009 року, оскільки не може вийти за її межі.    

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_1 почасти сам винен в дорожньо-транспортній пригоді, вважає, що обставини, на які посилається позивач, не підтверджують факту завдання  йому моральної шкоди, майнова шкода була йому відшкодована. Крім того, його цивільно-правова відповідальність була застрахована в СК «АСКА», яка й має відшкодовувати шкоду.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що позов є необґрунтованим та сплив строк позовної давності, оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась 16.11.2005 року, з позовною заявою про відшкодування шкоди, в рамках розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 звернувся до суду 16.03.2006 року, та з цієї дати перебіг строк перервався. Його перебіг відновився 15.11.2006 року винесенням постанови Дебальцевського міського суду про закриття провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2  

В зв’язку з чим вважає, що трирічний строк звернення до суду позивачем за захистом порушеного права сплив, просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволені позову.    

Представник відповідача СК «АСКО – Донбас Північний» Чернової О.В.  в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що позивачем не надані медичні документи, що підтверджують завдання шкоди, а довідка лікаря-травматолога про це не свідчить. Крім того, після дорожньо-транспортної пригоди минуло вже майже 5 років, строк позовної давності сплив.  Крім того посилання позивача на те, що він за свої гроші наймав транспорт для відвідування лікарні не відповідають дійсності, так як його на власному транспорті возив відповідач ОСОБА_2 У задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Стаття 1167 ч.2 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підстав (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, в судовому засіданні встановлено, що   16.11.2005 року приблизно о 19 годині 30 хвилин  відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по другорядній дорозі, виконуючи маневр повороту ліворуч, виїжджаючи на вул.Енергетиків в м.Світлодарську в районі СМУ Вуглегірської ТЕС, скоїв наїзд велосипедиста, позивача ОСОБА_1, який знаходився біля бордюрного каменю в правому ряду в напрямку до центра міста Світлодарську.  

Відповідно технічного паспорту серії НОМЕР_2 власником  автомобіля марки «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_2

Вказані обставини ДТП були встановлені постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 15.11.2006 року, відповідно до якої відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченому ст.286 ч.1 УК України та кримінальна справа була закрита в зв’язку з передачею ОСОБА_2 на поруки трудовому колективу.

В зв’язку з закриттям кримінальної справи, заявлений позивачем ОСОБА_1 цивільний позов, який був ним заявлений в кримінальному судочинстві, не був розглянутий.  

В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_1, згідно з висновком судово-медичної експертизи №30/89-384 від 6.12.2005 року, був спричинений закритий перелом верхньої третини правої великоберцової кості зі зміщенням фрагментів, що відноситься до пошкоджень середньої тяжкості, як такі що потребують лікування більш 21 дня.    

Через отриману травму позивач переніс дві операції, що було визнано сторонами.  

Відповідно до відповіді Світлодарської міської лікарні №2 №180 від 18.03.2010 року, ОСОБА_1 одноразово - 27.02.2010 року звертався до вказаної медичної установи в травматологічний кабінет, діагноз – посттравматичний гонортроз правого колінного суглобу (а.с.47).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач зазнав фізичного болю та страждання  через ушкодження здоров ’ я внаслідок дії вказаного джерела підвищеної небезпеки.

Суд не може прийняти доводи представника відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до положень ст.268 ЦК України та до роз’яснень, що містяться в п.16  Постанови ПВСУ №4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до вказаних вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються.  

Відповідно до вимог ст.ст. 1167, 1187 ЦК України відповідач, як володілець джерела підвищеної небезпеки, зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду.

Відповідачем не було доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Однак, відповідно до полісу обов’язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА 1520409, цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована СК «АСКО-Донбас Північний» (а.с.18). Строк дії полісу визначався з 1.04.2005 року по 31.03.2006 року.

На підставі п.22.3. ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року потерпілому також відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу  України.  Така   шкода    відшкодовується   у   встановленому   судом   розмірі  відповідно  до  вимог  статті  23 ЦК  України.  При   цьому   страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті  9  цього  Закону.  Різницю  між  сумою  відшкодування,   визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком,   сплачує особа,  яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.    

Пункт 9.3. ст.9 вказаного закону визначає обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров»ю потерпілих в 51000 грн. Аналогічний ліміт відповідальності міститься й в п.2 страхового полісу (а.с.18).

Обговорюючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідача ОСОБА_2 в результаті ДТП, суд враховує характер та тривалість фізичних страждань позивача: йому були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, він переніс дві операції, крім фізичних страждань позивач зазнав й моральні страждання, пов’язані з ушкодженням здоров’я, оскільки в результаті отриманої травми були порушені його життєво-побутові зв’язки, він потребував стороннього догляду, його переслідує відчуття страху, незахищеності, тривоги та приниження.

Крім того й змінився й уклад його життя, він був вимушений з’являтися на виклики до органів внутрішніх справ, до суду під час досудового слідства та розгляду кримінальної справи   у суді.

Разом з тим, відповідно до принципів змагальності та диспозитивності, передбачених ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням  
фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом, про що сторонам було роз’яснено в судовому засіданні.  

Так, в судовому засіданні позивачем не було доведено втрати ним працездатності, а також тієї обставини, що через ДТП, що трапилась 16.11.2005 року, він 21.11.2005 року не став до праці, відповідно до умов попереднього договору від 1.11.2005 року.    

Також суд не враховує вимоги щодо відшкодування витрат позивача пов’язаних з найманням транспорту для відвідування лікарні та суду, оскільки вони не стосуються відшкодування моральної шкоди, а можуть бути предметом позовних вимог про стягнення майнових збитків.  

Обговорюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує положення ст.23 ЦК України, а також положення Постанови ПВСУ №4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», про те, що розмір  визначається  судом залежно від характеру правопорушення, в даному випадку шкоду завдано злочином невеликої тяжкості, глибини фізичних та душевних страждань, а саме: позивачу завдані тілесні ушкодження середньої тяжкості та він зазнав фізичного болю, зазнав відчуття страху, незахищеності, тривоги та приниження, погіршення здібностей позивача,  враховуючи при цьому вік потерпілого, який є людиною похилого віку, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає необхідним стягнути на користь позивача 4000 грн. у вигляді компенсації за його фізичні та моральні страждання, з яких 2550 грн. – підлягають стягненню з ЗАТ СК «АСКА» в межах ліміту відповідальності, а решта 1450 грн. – з відповідача ОСОБА_2    

В силу ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 8,5 грн. та витрати на інформаційно-техничний розгляд справи в сумі 15 грн.

На підставі ст.ст. 23, 1167, 1187, 1194 ЦК України,  ст.ст.9,22 Закону  України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", постанови Пленуму Верховного суду   України  №4 від 31.03.2005 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»  та, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд-  

  ВИРІШИВ:  

 Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, закритого акціонерко товариства страхової компанії «АСКО – Донбас Північний» про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  моральну шкоду в розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п’ятдесят) гривень.  

Стягнути з закритого акціонерного товариства страхової компанії «АСКО – Донбас Північний» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень.

Заява про апеляційне оскарження рішення,  може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду та Апеляційного суду Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

 Суддя Дебальцевського

Міського суду                                                                                                     Афанасьєва Ю.О.