Справа № 2-1095/2010  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И    

26 липня 2010 року   Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої – судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання – Бінько М.А.,   

за участю: позивачки  - ОСОБА_1,

представника відповідача – Полоз В.І.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом     ОСОБА_1     до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та недонарахованої  компенсації за невикористані дні відпусток,  -  

В С Т А Н О В И В:  

09.04.2010 року позивачка ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар'єр» (далі – ВАТ «Олександрівський гранітний кар'єр»)   про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та   недонарахованої  компенсації за невикористані дні відпусток.  

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.06.2009 року на користь позивачки з відповідача було стягнуто         18 235 грн. 85 коп. заборгованості по заробітній платі, на підставі якого був виданий виконавчий лист та направлений для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції.  Оскільки фактичне виконання рішення суду відбулося 05.03.2010 року, позивачка просила стягнути середній заробіток за затримку розрахунку за період з 25.07.2009 року по 05.03.2010 року в сумі 15 942 грн. 68 коп.

Крім того, позивачка, посилаючись на порушення відповідачем строків виплати заробітної плати за період з жовтня 2007 року по січень 2009 року, просила стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з наведеними обставинами в сумі 4 945 грн. 51 коп.

Також ОСОБА_1 наполягала на стягненні компенсації за невикористані дні щорічної та  додаткових відпусток в сумі 1 112 грн. 54 коп., із розрахунку 27 днів (14 днів основної відпустки, 10 днів додаткової відпустки як одинокій матері та 3 дні додаткової відпустки за ненормований робочий день) та беручи до уваги часткову сплату відповідачем даної компенсації в сумі 1 428 грн. 16 коп.  

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1  позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.  

Представник відповідача – Полоз В.І., як в наданому суду письмовому запереченні, так і в судовому засіданні позовні вимоги  не визнав, посилаючись на пропуск позивачкою позовної давності для звернення з обумовленими вимогами до суду.

Представник відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області  в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд   не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомний належним чином.

Дослідивши матеріали справи   в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.  

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 26.06.2006 року по 30.11.2009 року працювала на посаді юрисконсульта ВАТ «Олександрівський гранітний кар'єр».

1) Відповідно до ст. 117 КЗпП України,  в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.  

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за  №13 від 24.12.1999 року середній заробіток стягується за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення  , якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.06.2009 року на користь позивачки з відповідача було стягнуто 18 235 грн. 85 коп. заборгованості по заробітній платі.

22.06.2009 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області був  виданий виконавчий лист № 2-1251/2009, який надійшов для виконання до відділу ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції. Фактичне виконання за ним   відбулося в березні 2010 року, що вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження, постановленої 20.03.2010 року державним виконавцем обумовленої виконавчої служби.

Таким чином, з відповідача стягнуто середній заробіток за весь період затримки розрахунку  по день постановлення рішення судом.  

Отже, після ухвалення обумовленого рішення  та звернення його до виконання відносини щодо виплати присудженої судом суми регулюються Законом України «Про виконавче провадження», який в свою чергу визначає  права та обов’язки учасників виконавчого провадження, якими є позивач, відповідач  та  процедуру оскарження дій державного виконавця.

Тому, з зазначених підстав  ст. 117 КЗпП України  в даному випадку застосуванню не підлягає, що в свою чергу унеможливлює повторне стягнення  середнього заробітку звільненого працівника за весь період затримки розрахунку, після ухвалення відповідного рішення  судом.

З наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку  за затримку розрахунку задоволенню не підлягають.

2) Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.  

Згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон) та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі – Порядок) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).  

Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам (в тому числі заробітної плати) за період з місяця, наступного за місяцем в якому виникла заборгованість по заробітній платі до місяця в якому фактично була виплачена така заборгованість.  

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку, що вказує на наявність в позивача права на отримання відповідної компенсації за весь період затримки виплати заробітної плати.  

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу   за відповідний місяць    (після утримання податків і обов’язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).  

При обчисленні суми компенсації суд також діє в межах вимог та періоду стягнення, зазначеного позивачем. Відповідачем факт порушення строків виплати заробітної плати та час її виплати  не оспорювався.

За такого, з відповідача на користь позивачки також підлягає стягненню 4 945 грн. 51 коп. (без вирахування податків та обов’язкових внесків, платежів)   компенсації  втрати частини доходів  у зв’язку з порушенням строків їх виплати.  

При цьому, суд погоджується з розрахунком вищезазначеної суми, що був наданий позивачкою, оскільки, він відповідає вищевказаним нормативним актам.

3) За ст.ст. 74, 83 КЗпП України, ст. ст. 4, 6, 19, 24 Закону України "Про відпустки" працівнику надається щорічна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований час, а також додаткова відпустка як одинокій матері  тривалістю 10 календарних днів. Крім того, згідно Колективного договору, позивачка, працюючи на посаді юрисконсульта мала право  на отримання додаткової відпустки у зв'язку   з ненормованим робочим днем тривалістю 5 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи позивачкою не використано: за 2006 рік  -  3 календарних дня додаткової відпустки як одинокій матері, за період з 25.06.2008 року по 30.01.2009 року -  14 календарних днів основної відпустки,  за 2009 рік  - 7 календарних днів додаткової відпустки як одинокій матері,  3 календарних дня додаткової відпустки за ненормований робочий день.  

Заперечень щодо кількості невикористаних позивачкою днів відпусток  від відповідача не надійшло.

Згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі  звільнення  працівника  йому   виплачується   грошова компенсація  за  всі не використані ним дні щорічної відпустки,  а
також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Обчислення заробітної плати за час щорічної відпустки згідно з ст. 21 Закону України "Про відпустки" та пунктами 2, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (з подальшими змінами) "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством) і одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Враховуючи наведене, в межах заявлених позовних вимог, на підставі розрахунку, наданого позивачкою, який судом перевірений,  з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація  за невикористані дні щорічної та додаткових відпусток у сумі 1 112 грн. 54 коп.( без вирахування податків та обов’язкових внесків, платежів).  

В силу ст. 88 ЦПК України, з відповідача  на користь держави підлягають стягненню судові витрати, а саме: 120 грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, судовий збір у розмірі 60 грн. 58 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –  

В И Р І Ш И В:    

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» про стягнення  компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та недонарахованої  компенсації за невикористані дні відпусток  - задовольнити.  

Стягнути  з   відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр»  (р/р 26000303151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області», МФО 326289, код ЗКПО 00292346) на користь  ОСОБА_1  компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі   4 945 (чотири тисячі дев’ятсот сорок п’ять) грн. 51 коп., недонарахованої  компенсації за невикористані дні відпусток в сумі 1 112 (одна тисяча  сто дванадцять) грн. 54 коп., а всього 6 058 (шість тисяч п’ятдесят вісім) грн. 05 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр» про стягнення  середнього заробітку за затримку розрахунку – відмовити  .

Стягнути з   відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр»  (р/р 26002301151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області», МФО 326289, код ЄДРПОУ 00292346)  на користь держави (місцевий бюджет Олександрівської селищної ради: банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31416537700114) судовий збір у розмірі 60 (шістдесят) грн. 58 коп.  

Стягнути з   відкритого акціонерного товариства «Олександрівський гранітний кар’єр»  (р/р 26002301151295 у філії «Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області»  на користь бюджету Вознесенського району: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код платежу 22050000, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31212259700113)   витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі   120 (сто двадцять) грн. 00 коп .  

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                   Л.В. Лузан