РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 2010 року липня місяця 29 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі

Головуючого судді Іващенко В.В.

Суддів Дяченко Л.О., Берещанської І.І.

При секретарі Власовій М.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності за апеляційною скаргою прокурора м. Євпаторії на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 09 червня 2009 року,  

ВСТАНОВИЛА:

12.05.2009р. ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.01.2009р. між сторонами був укладений договір купівлі-продажу 1\2 частки житлового будинку АДРЕСА_1, позивачем усі істотні умови договору були виконані, однак відповідач від нотаріального пересвідчення договору ухиляється.

Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 09.06.2009р. позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі  апелянт ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що  судом були порушені норми матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди не має та дійсним визнано попередній договір.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст. 220 ч. 2 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення.

Згідно ст.ст. 210, 640 ЦК України договір/ правочин /, який підлягає нотаріальному посвідченню і державної реєстрації, є укладеним з моменту йог державної реєстрації.

Відповідно роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 13 постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», норми частини другої статті 220 ЦК України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державної реєстрації.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між сторонами був укладений письмовий договір про наміри, якій є попереднім договором на укладення в строк до 10.03.2009р. договору купівлі-продажу частки житлового будинку, оскільки сторони у попередньому договорі домовились про усі істотні умови договору та виконали його у повному обсязі, але відповідач о його нотаріального посвідчення ухилився, тому цей договір є дійсним.

Але з такими висновками суду колегія суддів погодиться не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам, матеріалам справі та здійснені в порушення норм матеріального права.

Згідно ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку/ у певний термиін / укласти договір в майбутньому/ основний договір / на умовах встановлених попереднім договором.

Зобов’язання, встановлене попереднім договором, препиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку/ у термін /, встановленого попереднім договором, оба якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як вбачається з рішення суду та матеріалів справи, між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 10.01.2009р. був укладений письмовий договір о намірах купівлі-продажу нерухомого майна.  

У встановлений цим договором строк – 10.03.2009р., - основний договір, тобто договір купівлі-продажу частки житлового будинку, не був укладений, тому зобов’язання, встановлені цим договором на підставі ст. 635 ЦК України припінено.

Виходячи з наведеного, договір купівлі-продажу частки житлового будинку між сторонами не укладався, ніяких даних, які б свідчили об ухиленні відповідача від нотаріального посвідчення якогось договору відносно вказаної вище частки житлового будинку але про укладення сторонами договору купівлі-продажу цей частки житлового будинку та звернення з цього приводу до нотаріальної конторі, не надано і не має в матеріалах справі, тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову за відсутністю правових підстав в задоволенні позову.  

Керуючись статтями 303, 307-308, 314-315, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів  

                                                    ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м. Євпаторії задовольнити.

Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 червня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволені позову до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

           Судді: